«Середина Світу» - пігулка терпимості
Загладько Ірина
02.02.2016
Авторська колонка Ірини Загладько, перекладачки книги Андреаса Штайнгьофеля «Середина світу», що незабаром побачить світ у ВСЛ.
***
Почати говорити на незручні теми з широкою аудиторією – це не просто вийти з зони комфорту, це вийти відразу на поле бою. Так зробив автор «Середини світу», Андреас Штайнгьофель, так зробило видавництво CARLSEN Verlag, коли у 1998 році видало цю книгу в Німеччині, а потім ще кілька країн, надрукувавши її переклади. Серед них – і наш сусід Польща, де книга вийшла кілька років тому. А цього року «Середина Світу» опиниться в руках українського читача.
Ця книга рухалася не просто з заходу на схід, можливо, тут навіть можна говорити про її просування від менш до більш консервативних суспільств. Ми бачимо, що їй зайняло 18 років, щоб дістатися України. Я не наважуся назвати це число тим відривом (культурним? соціальним?) нашого суспільства від середньостатистичного центральноєвропейського, але за цей час десь встигли вирости й стати повнолітніми діти, які вже не застали часів активної боротьби з нетерпимістю до інакших. Дещо показовим є і те, що в Німеччині ця книга рекомендується для прочитання з 13 років, а в нас – з 16.
Ірина Загладько. Фото з архіву перекладача.
Незручне часто перетворюється на актуальне, хоча це й дуже повільний процес. Проте це, мабуть, одна з особливостей людського суспільства – одна людина здатна замовчувати щось нескінченно довго, але коли мільйони мовчатимуть про те саме – то дамбу, зрештою, прорве. І відбудеться черговий поступ.
Українське суспільство набагато різношерстіше, ніж воно звикло думати. Щодня люди довкола роблять вибори у самоідентифікації та способі життя, щораз більше прислухаючись до себе, а не до суспільної думки, сформованої навіть не так самим суспільством, як тривалими заборонами та страхами. «Середина Світу» – це, в першу чергу, книга про можливість вибору. Про те, що його, хоч іноді й страшно зробити, але варто заради чесності. А чесність до себе та інших – це одна з форм справедливості.
Чесними ми також повинні бути і з українськими підлітками. Звісно, можна розслабитися і фантазувати про майбутнє тих, хто зараз народжується (безперечно, це приємно, особливо якщо це наші власні малюки), але значно відповідальніше – це подумати про тих, хто вже через 7-10 років стане нашими молодшими колегами, друзями, діловими партнерами. До них майбутнє прийде вже зовсім скоро, і хотілося б, щоб це не було схожим на квантовий стрибок в іншу реальність, сповнену нетерпимості та агресії. Звісно, батьки хочуть вберегти своїх дітей від усього неприємного (зазвичай мається на увазі те, що неприємне саме батькам), але набагато відповідальніше – це навчити дитину не боятися бути в цьому світі, який насправді не добрий і не злий, і який можна полюбити тільки прийнявши його різноманітність. І, звісно, різноманітність людей у ньому.
Обкладинки «Середини світу»
Тому «Середина Світу» не лише для підлітків. Це могла б бути чудова пігулка терпимості і для дорослих людей, які, будьмо реалістами, швидше за все не відмовляться після її прочитання від своїх упереджень, але, можливо, збагнуть, що суспільство невпинно змінюється, і їхні стереотипи, зрештою, більше не передаватимуться у спадок і не отруюватимуть прийдешні покоління. Будьмо ще більшими реалістами – швидше за все, такі люди навіть не читатимуть цієї книги. І хотілося б, щоб вона стала для них не черговою червоною шматою, на яку можна накинутися зі звинуваченнями (що цілком може статися), а сигналом того, що протиотрута нетерпимості існує. І це – любов та прийняття іншого.
Ми не повинні говорити з метою когось переконати. Мені здається, що ще ніхто нікого і ніколи насправді не переконав. Але ми повинні говорити, щоб більше не мовчати. Зникне мовчання – зникне табу та незручність. Зникне відкрита агресія – не кажу, що вона зникне зовсім, але, принаймні, вона не почуватиметься так безпечно. Слова – це сильний захист, особливо коли це слова солідарності більшості з меншістю, тих, хто починає говорити, з тими, кого вже давно слухають.
Отримавши запрошення написати авторську колонку, нагоду долучитися до товариства тих, хто готовий говорити про справжній, багатогранний, а місцями такий драматичний світ, маю тепер і я. А переклад «Середини Світу» – це моє запрошення до діалогу кожного українського читача.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно