Розмова про «несолодку» дитячу літературу
Сьогодні, 13 вересня в рамках 20. Форуму видавців «Видавництво Старого Лева» почало обговорення питання «Якою має бути література для підлітків в Україні?». Свою думку висловлювали головний редактор видавництва Мар’яна Савка, письменники Сергій Гридін та Оксана Сайко. Модерувала зустріч книжковий експерт Ірина Славінська. У рамках події була презентована нова серії книжок від Старого Лева - «Майже дорослі».
- Сьогодні з нами автори, які не просто пишуть для підлітків, а які зростали у своїй письменницькій майстерності разом з нашим видавництвом, - почала зустріч Мар’яна Савка. - Разом з ними розпочнемо важливу для нашого суспільства розмову. Адже, чим більше ми говоритимемо про проблеми підліткової літератури, тим більше розумітимемо, куди рухатись далі.
- Ця тема вже давно висить у повітрі, - вважає Ірина Славінська. – Нещодавно моя подруга намагалась знайти книгу для своєї дитини, де б піднімалася проблема розлучення батьків, і виявила, що в українських книгарнях такої книги не існує. У США - безліч видань, які піднімають похмурі питання та говорять, наприклад, про смерть. Вони вчать дітей сприймати цей світ у різних його проявах.
Тож чи насправді українська література така «солодка», як мені здається?
- Наша література обмежує себе від гострих тем, - вважає Оксана Сайко, авторка книги «Кав’ярня на розі». – Обходить питання підліткової жорстокості, раннього сексу, наркоманії, непростих відносин з батьками… Мабуть, наші автори вважають, що українська література не готова до обговорення таких тем. Тут вже постає питання, як так звані «несолодкі» книги сприймають не підлітки, а їх батьки та вчителі. Щодо мого твору – я використовувала прототипи реальних людей, яких мені доводилося зустрічати. Сучасний медіапростір ставить дітей в певні рамки, які нав’язують, обмежують чи утруднюють їх вибір. Героїня моєї книги саме наближається до того, щоб йти власним шляхом, а також сприймати книгу як засіб пізнання себе.
- Щоб стати письменником, я мусив довго вчитися на економічному факультеті, - жартує Сергій Гридін. – Я не професійний письменник і пишу так, як вважаю за потрібне, як бачу, а не так, як мусить бути. Мій син росте, і разом з ним ростуть мої книжки. Коли йому було десять, я писав про веселого комп’ютерного віруса Федька, щоб зацікавити сина читанням. Тепер пишу для підлітків, бо їхні проблеми близькі мені так само, як і моєму синові. Справа у тому, що в наш час підліткова література не є комерційною. Читає дуже обмежене коло старших школярів. Я твердо переконаний в одному: щоб підлітки цікавились літературою, батьки мають читати їм у дитинстві.
Чому в нашому суспільстві мало підліткової літератури?
– Ми говорили, що на заході є багато літератури, присвяченої темам агресії, смерті, розлучень, невиліковних хвороб тощо, - говорить Мар’яна Савка. - Ми повинні зрозуміти той факт, що суспільство Європи знаходиться на іншому рівні і давно проговорює ці теми. З дітьми працюють значно підготовленіші дорослі. Коли Сергій Гридін надіслав свій рукопис, я зрозуміла, що це буде книжка-першопрохідець, і їй буде важко, бо наші дорослі не вміють говорити з підлітками на «болючі» теми.
Чи можна замінити підліткову літературу дорослими книжками, в яких ці проблеми вже піднімались?
- «Таємний щоденник Адріана Моула» є відповіддю на це питання, - вважає Мар’яна Савка. - Сью Таунсенд була революціонером, видаючи у 70-х роках таку історію. Сучасники побачили книгу, головним героєм якої був підліток. Він щиро та неприховано описував у щоденнику всі свої стани та гризоти - відбулось певне знімання масок. Таку літературу потрібно читати ще й батькам, щоб краще розуміти свою дитину, збагнути, що вона вже «майже доросла». У «Видавництві Старого Лева» ми готуємо цілу серію книг, у яких практикуючий психолог буде піднімати різні проблематичні теми. Я не бачу в цьому комерції, але сподіваюсь, що серія буде потрібна суспільству. Важливо, щоб такі книги писала людина, яка розуміє особливості нашого середовища, певні ментальні процеси. І батьки, які дбають про своїх дітей, зможуть дізнатися трохи більше та уникнути певних помилок у спілкуванні зі своїми дітьми.
Як говорити з підлітками у книжках?
- Треба бачити себе у тій книжці, - вважає Оксана Сайко, - а також зображати реальних людей з реального життя з їх не видуманими, не висмоктаними з пальця питаннями та проблемами. Підліткова література має допомагати юному читачеві віднайти себе та навчитись приймати рішення. Також письменнику необхідно хоча б трохи відчувати себе підлітком, щоб мати можливість говорити чесно.
- Для кого ми пишемо ці книжки? – питає Сергій Гридін. - Якось я читав одну польську історію, де автор розповідав, як сімнадцятирічна школярка плаче через фєнєчку, яку зірвали з мобільного. Чи повірить підліток такій книжці, коли його реальна однокласниця готується народити дитину? Треба вловити цю грань, розмовляти з підлітком не як з дитиною, але пам’ятати, що читач лише «майже дорослий». Тому і важко писати для підлітків, тому сьогодні ми і почали обговорювати ці питання.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно