0(800) 501 508
 
Цілодобово
Кошик 0 грн

Новина

по:
В період з:
Роман Росіцький: «Пустопорожність телевізійних шоу повертає людей до читання»
Нещодавно у «Видавництві Старого Лева» з’явилась нова книга з інтригуючою назвою «Лук Нічної Громовиці». Ця історія про віру в дива, про боротьбу за добро й власні переконання сподобається справжнім мрійникам та шукачам пригод. Автор книги, письменник з багаторічним вчительським досвідом Роман Росіцький розповів читачам Старого Лева про те, чи цікавляться сучасні школярі книжками, про місію літератури та те, що ховається під палітуркою «Лука Нічної Громовиці».
 
- «Лук Нічної Громовиці» – перша ваша книга, яка виходить у ВСЛ, але не перший письменницький досвід. Розкажіть, з чого почався ваш творчий шлях? Що у цій галузі для Вас найважливіше?
 
- Важко сказати, з чого все почалося. Напевно, з дива. З дива, яке пізніше став перевіряти фізикою. У дитинстві здавалося, що доріжки, якими сновигала усіляка нечисть – відьми, чорти, полуденниці, перелесники, – дуже часто перетиналися з людськими. Розповідали ж старші люди цілком правдиві історії про зустрічі з Моровицею, Блудом. Мудрі дідусі та бабусі навряд чи стали б осквернятися брехнею. Тому сприймаю міфологічних персонажів як фізичні явища. І вірю, що там, де сходяться диво і фізика, слід чекати появи фізики дивовижностей.
 
А спроби щось написати почалися ще у молодших класах. Правда, усвідомлював недосконалість написаного, а відтак брався за читання. Коли ж відсоток літературно браку помітно знизився, спробував десь оприлюднити написане. Наразі видані збірочка віршів для дітей «Прудкі вітерці» (2008 р,), фантастичні оповідання «Місія» (2010 р,), збірник маленьких казок-замальовок «Мешканці Старого Двору» (2012 р,) та повість «Лук Нічної Громовиці» (2015). 
 
Найважливішим у своїй літературній діяльності вважаю все-таки вчительську місію: пояснити, застерегти, порадити, поспівчувати, заразити щирістю, побороти страхи, додати впевненості, пробудити віру у власні сили та просто навчити любити світ і людей у ньому.
 
- Значна частина Вашого життя пов’язана із викладанням у школі. Як гадаєте, наскільки діти зацікавленні зараз читанням? Від чого залежить любов до читання?
 
- Опираючись на свій чвертьстолітній шкільний досвід, можу з упевненістю сказати: книжка вічна. На моє щире переконання, починається новий виток зацікавленості літературою. І це, насамперед, пов’язано з поширенням планшетів, чиї екрани співмірні з книжковими сторінками і тому зручні для читання.
 
Але це суто технічна сторона. Колись функцію книжки виконувала родина. Старші переповідали молодшим казки, веселі та страшні історії. То було в дотелевізорну епоху. Та якщо раніше телебачення наступало на книжку, то зараз саме пустопорожність телевізійних шоу повертає людей до читання. Тут конче потрібна виважена стратегія на рівні держави, яка б цей процес підтримувала і розвивала.
 
Важливо дати сучасним дітям якісну літературу, яка б не травмувала психіку, бо чесно кажучи, деякі книжки, що зараз користуються великою популярністю, для мене просто огидні. Тому літератури має бути багато, щоб маленькі читачі мали достатній вибір. А загалом любов до читання є показником правильності розвитку дитини. Старші просто зобов’язані ту любов культивувати. І школа тут – на передовій.
 
- Розкажіть, будь ласка, про «Лук Нічної Громовиці». Як творилася книга та про що вона?
 
- Напевно, кожен оповідач мріє створити світ, який був би цілком оригінальним і не схожим на інші, та часами охоплюють сумніви у спроможності це зробити: всі теми опрацьовані, всі сюжети давно написані. Але доки існуватимуть літери, доти існуватиме література. Он у композитора є лише сім нот, а у живописця - сім барв, але ж вони творять музику, пишуть картини, бо це приносить радість і їм, і людям. 
А взагалі книжка про те, що світ не такий, яким нам здається. Він живий, дивовижний і повний несподіванок. У ньому є особливі Всесвіти – Школа, Дім, Небо, Хмари, Грози.
 
- Чому «тлом» подій обрано саме небо та грози?
 
- Небо – джерело див. Тут вони з’являються щодня: вінці, гала, несправжні сонця, затемнення, вірґи, райдуги, світлові стовпи, чудернацькі хмари, птахи і літаки, а вночі – зоряні світи. Гроза  ж ознаменовує зміни, оновлення. Та й з усіх місяців року найбільше люблю авітамінозний травень, найгрозовіший місяць.
 
 - У книзі досить багато персонажів-школярів та учителів. Чи мають вони прототипів?
 
- Звичайно. Бо якщо вигадувати персонажів «з нуля», читач обов’язково помітить схематичність, тому в основі кожного образу – живі реальні типажі.  

- Якими Ви бачите своїх читачів? Мабуть такими ж мрійниками та сміливцями, як і головна героїня книги Інга…
 
- Бачу їх різними. Але читання цієї книжки для мене особисто засвідчуватиме в дитині готовність до змін. На жаль, чи, на щастя, сміливість не є вродженою рисою. Вона є результатом удару блискавки-совісті по зашкарублій броні брехні і байдужості. Мені хотілося б, щоб усі діти любили правду і відстоювали її; щоб вчилися перемагати зло з усмішкою на вустах, бо усмішка додає людині сили і пробу
джує надію.
 
- «Лук Нічної Громовиці» – дитяче фентезі. А хто для Вас є  зразковим представником цього жанру?
 
- Еталон шукати годі. Жодну річ не сприймаю стовідсотково, бо інакше не писав би свого. «Гаррі Поттер» – річ взірцева у перших трьох частинах, а далі надміру готична, хоча дітьми сприймається гарно. Мені особисто в останніх частинах бракує барв, які були спочатку. Я не критикую, це радше позиція дорослого читача. Діти поблажливіші до форми, ніж дорослі. 
 
Дуже атмосферні казки у Георгія Почепцова. Так і просяться екранізуватися.  Шкода, що не бачив українських перекладів. А гарних речей зараз дуже багато. Просто не всі пропіарені, як слід. 
 
- Романе, у вашій книзі сюжет зав’язаний на війні між людьми та прибічниками злих сил. Чи пов’язана якось ця сюжетна лінія із недавніми подіями в країні?
 
- В оповідачів писемних іноді з’являється прозріння майбутнього. Не хочу себе записувати у пророки, бо казка починалася давненько, але передчуття війни жило у душі ще від часів здобуття Україною Незалежності. І відрив від радянського монстра не був оплачений кров’ю. Це тривожило, бо логіка історичних подій вимагала жертв незалежно від наших хотінь. Років десять тому, коли на якомусь каналі показували статистику народжень по Києву, жахався кількісній перевазі хлопчиків. 
 
Але мої літературні герої переможуть усіляку нечисть, бо у них є помічники. Вірю і знаю, що й Україна за останній рік змінилася невпізнанно. Ми переможемо, бо навіть у цьому не дуже комфортному світі правда перемагає завжди.
 
- Чого, за вашим задумом, має навчити читачів «Лук Нічної Громовиці»?
 
- Дружина частенько дорікає мені за надмірну дидактичність. Тому остерігаюся когось вчити, а тільки хочу допомогти відкрити читачам цей дивовижний світ. Хай вони побачать його моїми очима, щоб успішно стартувати на довгій і важкій  дистанції власного осягнення.
 
- Ілюструвала цю історію Оксана Мазур, обкладинку створив Володимир Штанко. Чи відповідають ілюстрації вашому баченню героїв та твору?  
 
- З пані Оксаною у процесі роботи над ілюстраціями тримав тісний зв’язок і писав їй, що візуалізація окремих персонажів майже стовідсоткова, решти – дуже висока. Моє ж бачення просто зобов’язане бути іншим. Скажу тільки, що попрацювали художники з любов’ю і на славу. Пані Оксана додала головній героїні м’якості і ніжності, а пан Володимир – замріяності і цільності, яких, можливо, бракувало персонажеві написаному.
 
Вам може бути цікаво
Галина Вдовиченко та 36 і 6 котів їдуть у Київ!
Осіння читанка: 7 нових книжок для молодших школярів
Роман Клочко презентує «Домівку для минулого» у Львові
«Франческа…» – супергероїня, сила якої – ті, хто поруч
Уривок із книги «Іван і Феба» Оксани Луцишиної
Богдана Бондар проведе майстер-клас з малювання у Києві
stary_lev Стежити
дописів читачів
Коментарі
Вміст цього поля є приватним і не буде доступний широкому загалу.
Опублікувати