Різні люди, або Яка така толерантна дитяча література?
Дитячих книжок, які б знайомили книгодрузяк із різноманіттям людей у світі, в нас іще досить мало. Раз у кілька років БараБука визбирує по кілька видань для огляду, й лише тепер водночас вийшло аж чотири дитячі книжки, які пояснюють дитячою мовою, як це – бути інакшими, як взаємодіяти з людьми, які відрізняються, а що – коли ти інакший/а?
Ольга Купріян, БараБука
В огляді БараБуки – книжки про інклюзивний простір, взаємодію з дітьми, які мають особливості розвитку, а також видання, що змусять читачів і читачок поглянути на звичні речі під незвичним кутом.
Створити інклюзивний простір для дитини
Оксана Драчковська. Зайчик-нестрибайчик та його смілива мама / Ілюстрації: Оксана Драчковська-молодша. – Чернівці: Чорні вівці, 2019. – 32 с.
Зайчик-нестрибайчик із історії Оксани Драчковської від народження не може стрибати. У тваринному світі це був би вирок, проте в казці – лише одна з перешкод. Тато Заєць знаходить вихід і конструює інвалідний візок. Проте середовище все одно не пристосоване для зайчиків-нестрибайчиків: дорога до школи не придатна для візка, а через струмок немає моста. У тексті нічого не сказано про лісові бордюри, але кожна людина, яка стикалася з візком, уявляє, які це перешкоди.
Тоді Зайчикова смілива мама йде до лісової управи просити про інклюзивний простір. На диво, їй одразу все вдається: мостять нову дорогу, будують міст. Зайчик-нестрибайчик легко адаптується в новому середовищі. І якби не візок і лапки, що не стрибають, все в Зайчика було б чудово. Ось тут читачі вгадують у літературній казці утопію: досягнувши успіху в одному, мама легко йде далі й домагається ліфта для білочки з хворими лапками, і встановлення звукового світлофора, а вчителі вивчають мову жестів. Далі маму Зайчика вибирають головою лісової управи, тож «більше ніхто у лісі не почувався самотнім і забутим». Розповідь завершується щасливо, проте в дорослих читачів після прочитання залишається легкий смуток. Адже в реальному житті, на жаль, не все так: смілива мама-зайчиха скоріш за все довго-довго ходила б до мера Ведмедя перш ніж їй вдалося пробити хоча б пандус. «Зайчик-нестрибайчик та його смілива мама» Оксани Драчковської – це радше казка, утопія для спільного читання. Читаючи її, усвідомлюєш, як далеко ще нам до інклюзивного суспільства.
Знаходити спільну мову попри особливості
Надія Степула. Петрик і фонтани / Ілюстрації: Ольга Селищева. – Київ: Основи, 2019. – 32 с.
Герой книжки «Петрик і фонтани» має аутизм. Ця особливість накладає певний відбиток на його поведінку. Наприклад, Петрик дуже емоційно реагує на подразники, гучно радіє бризкам фонтану, радісно жестикулює, плескає в долоні, або ж навпаки заглиблюється в себе, спостерігаючи за чимось цікавим. Читачі знайомляться з хлопчиком через реакцію норматипової дівчинки, Матильди. «Чому цей хлопчик так верещить?», «А коли Петрик стане нормальним? Ми зможемо з ним дружити?» – ці запитання цілком типові для дітей, які вперше стикаються з незвичною поведінкою або зовнішнім виглядом людей. Матильда цікавиться, а мама спокійно їй пояснює, що таке аутизм, показуючи таким чином здоровий спосіб взаємодії зі своєю дитиною та соціумом. Важливе повідомлення тут усім дорослим і малим читачам: «Він нормальний, – відповіла мама, – тільки трохи інший. Ось у тебе довгі коси, а в нього коротке волосся. (…) Усі різні: і діти, й дорослі. Але всі ми люди. Тому в чомусь однакові».
Цінне в цій книжці те, що вона не всуціль «гладенька». Часом, щоб бути терпимими одне з одним, слід потрудитися. І не завжди, якщо підійдеш до іншого з усмішкою та добрими намірами, одразу все складається. Отак, Матильда пробує гратися з Петриком, проте не все виходить. Дівчинка гнівається, виникають конфлікти, як у звичайному спілкуванні, проте діти зрештою вирішують ці проблеми разом із дорослими і вчаться взаємодіяти, враховуючи особливості одне одного.
Дивитися на світ під іншим кутом
Який Такий / Ілюстрації: Надія Кушнір, текст: Юлія Аронова. – ГО «МЕЙКЕРСПЕЙС ЛЬВІВ»
Чи справді наші особливості – це слабкості? Про це змушує замислитися інтерактивне видання «Який Такий» із ілюстраціями Надії Кушнір. Чи справді динозавр – страшний, а якщо вирізати чудового динозавра з куща, тоді як? А якщо уявити, що інвалідний візок – це оглядове колесо з різнобарвними кабінками? Чому людина у візку дивує, а люди на велосипедах сприймаються як норма? І там, і там, – по два колеса, і там, і там людина пересувається за допомогою механічного пристрою.
Авторки книжки «Який Такий» (Надія Кушнір, ілюстрації, Юлія Аронова, текст) надихають читачів і читачок подивитися на світ під іншим кутом. Поки діти не навчилися мислити стереотипами й бачити обмеження там, де є простір для уяви, слід пробувати міняти світ. Ця книжка – про інклюзію в найширшому сенсі: коли ми не впускаємо у свою компанію «не-таких», а приймаємо особливості інших людей із розумінням – людей без особливостей не існує у природі. Всі особливі й усі унікальні.
Книжку можна завантажити безкоштовно в інтернеті у пдф-форматі або ж скористатися версією з озвучкою та інтерактивними додатками – тестами й пазлом.
Люди різні, але рідні
Таня Стус, Марта Кошулінська. Рі(з)дні люди. – Львів: ВСЛ, 26 с.
Книжка-картинка «Рі(з)дні люди» Тані Стус і Марти Кошулінської – про толерантність у найширшому розумінні. Сама назва промовляє до читачів: усі люди різні, проте це не заважає нам бути рідними. Ми можемо переживати різні емоції, бути того чи іншого статку, різної зовнішності, віку, статі й темпераменту, вибирати собі життєві ролі, проте це не заважає нам у чомусь бути рідними, мати спільні прагнення й любити одне одного.
Скажу по секрету страшну таємницю:такі рі(з)дні люди – це я, мама, тато,сестричка і наша біленька киця.
На ілюстраціях Марти Кошулінської додатково промальовано контури різних людей – тож ми можемо уявити себе та своїх рідних людей на цих місцях. Світ різноманітний, і ніколи не знаєш із першого погляду, що нас різнить чи що об’єднує.
Толерантність, або ж терпимість до інших, розвивається в постійному спілкуванні, зіткненні різних ідей і роботі з прийняття іншої думки. Книжки – найближчий і найбільш доступний інструмент, що дозволяє нам разом із дітьми ознайомитися з різноманіттям життя. Книжкові герої по-різному розмовляють і поводяться, рухаються, реагують на подразники, сприймають світ і людей навколо – а разом із тим змушують книгодрузяк замислитися: і ти також нормальний/а, унікальний/а, хоч і не такий/а, як усі.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно