0(800) 501 508
 
Цілодобово
Кошик 0 грн

Новина

по:
В період з:
Репортери, кореспонденти, публіцисти – 15 книжок до Дня журналіста
Якщо задасте гуглу «6 червня в історії», то дізнаєтесь, що цього дня народились Томас Манн і Олександр Пушкін, а в Україні святкують День журналіста. У мене професійне свято збігається з днем народження, тому приймаю вітання з обома і з задоволенням показую книжки про тих, хто добре знає, що таке редакційна робота і «горить матеріал».
 
Юлія Дутка, Yakaboo
 
Алеш Штеґер «Прощення» (Видавництво Старого Лева, 2019)
 
Колишній саєнтолог та журналістка приїздять до Марибора – мальовничої перлини Словенії, яка пишається своїм званням культурної столиці Європи. Вони розшукують тих, хто так чи інакше причетний до «Великого Орка» – чогось на кшталт таємної організації, яка тримає в кулаці все місто. Всього «орків» тринадцятеро, і Адама Білий та Роза Портеро повільно просуваються до фінішу. Їхня зброя – гіпноз, і кожен, з ким вони спілкуються, божеволіє, хоча радше повертається до «заводських налаштувань» – поводиться, як дитя, яке заледве зіп’ялось на ніжки і активно рачкує. «Орки» мають пригадати, ким були, відпустити і очиститись.
 
Йорн Лієр Горст «Код Катаріни» (Нора-Друк, 2019, пер. Наталя Іваничук)
 
Хоча журналістка Лінне тут не є головною героїнею, саме вона спонукає винного зізнатись серією репортажів про захололу справу зникнння Надії Кроґ, започаткувати яку її запропонували у КРИПОСі. Два роки після Надії зникла Катаріна. 24 роки тому жінка вийшла з дому і не повернулась, залишивши на столі химерний код, який нікому не вдалось розшифрувати. Старий інспектор Вістінґ періодично повертається до цієї справи. Чомусь Катаріна його не відпускає, змушуючи знову і знову ламати голову над стрічкою чисел. Вістінґ навіть потоваришував з чоловіком зниклої, вони бачаться принаймні раз на рік. Він відчуває, що дві справи пов’язані, та поки не розуміє як.
 
Б’янка Боскер «Схиблені на вині. Мандрівка у вишуканий світ сомельє» (Наш формат, 2018, пер. Ганна Руль)
 
«Журналіст змінює професію» – досі доволі популярний жанр. Журналістка Б’янка Боскер одного дня вирішила, що досить з неї роботи в пресі і подалась в сомельє, хоча збоку здавалось, що вона просто спивається. Вона тягала ящики з вином, вчилась вишукано відкривати шампанське, тренувала рецептори та проймалась винним гедонізмом. От ви б вирізнили у вині присмак крейди чи мокрого асфальту? Який він взагалі на смак, хто знає? Відчули б нотку малини? Визначили б рік урожаю за терпкістю і посушливим літом? А Б’янці вдалось майже неможливе – за рік вона опанувала професію сомельє і склала відповідні іспити. Скільки при цьому їй довелось випити вина, авторка не каже. Але можемо уявити.
 
Марічка Крижанівська «Тіні» (Видавництво Старого Лева, 2019)
 
Книжка, у якій переплелись три світи: прадавніх богів, Гуцульщина 60-х та зйомки «Тіней забутих предків» та наші часи. Ці виміри разом поєднують журналістка Олеся та її побратим-оператор Ярема, але ми ще не підозрюємо про це. Ми стаємо свідками давнього конфлікту, відголоски якого лунають у творі Коцюбинського; спостерігаємо за харизматичним режисером-вірменином, який назавжди закохався у гуцульський побут, та разом з сучасниками намагаємось наздогнати невловимі тіні минулого, щоб пов’язати всі деталі. Атмосферна подорож Карпатами, їхніми лісами, вирвами та потічками, де причаїлись нявки і чугайстри.
 
Жоель Діккер «Зникнення Стефані Мейлер» (Видавництво Старого Лева, 2019, пер. Леонід Кононович)
 
Журналістка Стефані Мейлер зникла, а перед тим вона сказала полісменові Джессу Розенберґу, відомому 100% розкриттям злочинів, що він помилився у своїй першій справі. Капітан саме збирався у відставку, щоб завершити проект, який виношував багато років. Злочин 20-річної давності знаходить перегуки з теперішнім, тож Розенберґ відновлює розслідування і віднаходить багато несподіваних фактів. А ще дізнається, чому журналістка рівня Нью-Йорк Таймс переїхала до провінційного містечка та влаштувалась у маленьку газетку. Він з’ясує, чому всі сліди ведуть до театрального фестивалю та хто винен у низці кривавих смертей.
 
Джон Керрейру «Bad Blood. Дурна кров. Таємниці та брехні стартапу Кремнієвої долини» (BookChef, 2019, пер. Любов Пилаєва)
 
Вельми рідкісний випадок журналістського розслідування на сотні сторінок. Джон Керрейру зумів викрити ймовірну найбільшу аферу сторіччя, аферу, яка давала надію та обманула сильних світу цього. 22-річна Елізабет Голмс – дівчина з неабиякими амбіція заснувала Theranos – компанію, яка мала виготовити революційні аналізатори крові, здатні проводити купу досліджень всього лиш з краплею крові. От тільки вона не залучила до розробки жодного гематолога, та й взагалі медичного спеціаліста. А технологія мрії не працювала від самого початку. Але Голмс роками вдавалось дурити інвесторів. Як їй це вдалось?
 
Дженніфер Вайнер «Добре в ліжку» (Віват, 2019, пер. Остап Гладкий)
 
Кенні – успішна журналістка та талановита авторка, яка обожнює свою роботу та пса з дивним іменем Ніфкін. Здається, все в її житті прекрасно, поки вона не натрапляє на колонку свого колишнього в жіночому журналі, де він розповідає про любов до великої жінки. Пампушка Кенні впізнає у К. (так Брюс величає її у журналі) себе. Вона лютує, та вона ладна вбити колишнього, якщо він трапиться їй у темному провулку. Жінка вирішує довести всім, а насамперед собі, що вона варта кохання і починає зі схуднення. Але те, що каже їй лікар, ошелешує. Кенні мусить почати життя з нової сторінки – це буде непросто, та, зрештою, вона зрозуміє, що не мусила нікому нічого доводити.
 
Труде Тайґе «Пацієнт» (Нора-Друк, 2019, пер. Наталя Іваничук)
 
Журналістці Кайсі Курен нудно у декретній відпустці, тож вона охоче хапається за дивакувате замовлення від незнайомця – пройтись по старій справі зникнення юної Юлії –  доньки хірурга з психіатричної клініки у Дікермарку. Дівчину не знайшли, а сліди вже давно захололи, та Кайсі хочеться знову взятись до улюбленої справи – розслідувати, шукати. Вона опитує тих, з ким говорила раніше, знаходить нових свідків і навіть проникає до закинутого блоку лікарні. Вона дізнається так багато, щоб сама ледь не стає жертвою того, хто волів би, щоб справа Юлії ніколи не була розкритою. Виявляється, весь час зловмисник був зовсім поруч.
 
Кендіс Міллар «Герой імперії» (Наш формат, 2019, пер. Катерина Зарембо)
 
«Герой імперії» – біографія молодого Черчилля – задовго до того як він став прем’єр-міністром, але й тоді його політичні амбіції непогано проглядались. Чи знаєте, ви що Вінстон Черчилль був одним з найкраще оплачуваних кореспондентів усіх часів? Що тільки він не записував до редакційних витрат – навіть елітний алкоголь, який коштував цілий статок. У своєму відрядженні на другу англо-бурську війну він отримував безпрецедентні гонорари. Але відомим він став не тому, а тому що у критичний момент зумів очолити наляканих солдатів, допомогти пораненим, а коли потрапив у полон, не здався, а тікав і врешті потрапив додому. Так йому вдалось здійснити дві свої мрії: стати по-справжньому мужнім і прославитись.
 
Джоан Ролінґ «Гаррі Поттер і келих вогню» (А-ба-ба-га-ла-ма-га, 2017, пер. Віктор Морозов)
 
У четвертій частині Джоан Роулінг створила максимально відразливий образ журналіста –   Ріту Скітер. Хоча ще з перших книжок читача дивують матеріали, які публікує «Щоденний віщун», репортажі білявки з самописним пером викликають гнів і лють. Ріта прибула до Гоґвортсу висвітлювати Тричаклунський турнір, але зосередилась тільки на Гаррі та його вигаданих переживаннях. Журналістка, яка поводиться як папараці, так бісить Герміону, що та знаходить, як заткнути нахабній Скітер рота – і це ще одна цікава сюжетна деталь знаменитого фентезі.
 
Маріша Пессл «Нічне кіно» (Рідна Мова, 2019, пер. Володимир Панченко)
 
Колись дуже відомий та затребуваний журналіст Скотт МакГрет поховав свою репутацію, коли взявся писати про життя культового режисера Станісласа Кордови. За судами він втратив все, а особа, яка ховається за фільмами, зітканими з самого мороку, стала для нього ідеєю фікс. Одного вечора погляд МакГрета вихоплює у натовпі дівчину в червоному пальті і мовби поринає у стрімку ріку загадок, кожна з яких моторошніша за попередню. З двома союзниками-авантюристами від крок за кроком відтворює останні дні життя Александри –  доньки Кордови і думає, що так дістанеться до режисера. Та чи можливо спіймати тінь.
 
Софі Кінселла «Шопоголік» (КСД, 2018, пер. Наталія Третьякова)
 
Ребекка Блумвуд дуже любить одяг і постійно його купує. Їй конче треба цю кофтину і ці туфельки до неї. І безумовно новий шалик, хай він вже стонадцятий у шафі, яка вже не зачиняється. Ребекка постійно перевищує кредитний ліміт і страждає. Банк, мабуть, скоро анулює її картки. Ребекка – шопоголік і знає про це. І все б нічого, та вона працює журналістом фінансового відділу – її робота розповідати людям, як заощаджувати і не витрачати зайвого. А сама… Яка іронія долі! Але це геть не сумна історія. Це – історія звільнення від примх, великого кохання, приправлена легким гумором та безконечними чеками з бутиків.
 
Мері Дірборн «Гемінґвей» (Наш формат, 2018, пер. Геннадій Шпак)
 
Ернест Гемінґвей – один із найвідоміших журналістів в історії. Він починав з репортерства і горів ним. Пізніше, коли серйозно взявся до літературної праці, писав неймовірні історії з європейських воєн. Так, не тільки оповідання, а й нариси, і репортажі. Зрештою, журналістика була його основним заробітком. Він описував свої подорожі для газет і журналів, саме тому про нього стільки відомо. Біографія, яку підготувала Мері Дірборн, – перша найповніша біографія Гемінґвея і перша, написана жінкою. Авторка показує письменника з усіма його недоліками: запальною вдачею, алкоголізмом і депресіями, а ще харизматичним мачо, який не боявся нікого і нічого.
 
Стівен Гайтон «Соловей не дасть тобі заснути» (Нора-Друк, 2019)
 
Здавалось би, цілком мирний Північний Кіпр. Канадський солдат грецького походження Еліас Трифанніс лікується від поствоєнного синдрому на острові. Вечір у барі зводить його з турецькою журналісткою Ейлюль – противницею того, що Стамбул втрутився в справи Кіпру. Вона приїхала писати викривальний матеріал. Коли Еліас та Ейлюль йдуть на пляж усамітнитись, за ними прямують турецькі військові. Якась мить і пара опиняється в смертельній небезпеці. Дівчина потрапляє до лікарні ледь живою, хлопець змушений ховатись у покинутому грецькому містечку. Чи не такому вже й покинутому, як здається на перший погляд.
 
Юрій Винничук «Нічний репортер» (Фоліо, 2019)
 
Марко Крилович – нічний репортер, він зазвичай пише репортажі «з дна»: про бійки, різанину, бандитів та повій. Він тримається інкогніто, зрештою, через такий же шкідливий спосіб життя, як і у його персонажів, він і сам починає виглядати, як завсідник генделиків. Він відомий і ні, але трохи втомився від такого життя. Та от Марко випадає неймовірний шанс –  написати викривальний матеріал про популярного політика, який готується стати міським головою. Репортер ще не підозрює, що після виходу статті стане знаряддям – каральною десницею, яка запустить коліщата карколомної історії і про нечисті гроші, і про контрозвідку, і про шалене кохання.
Вам може бути цікаво
«Феміністки не носять рожевого та інші вигадки». Історія Емми Вотсон
Творити від нуля до безкінечності: рецензія на збірку Марії Титаренко
Книжки під подушку й під ялинку: 10 порад від Старого Лева
Людмила Таран: «Розмова з кожною із моїх героїнь – документ епохи»
Don’t take the fake, або Книга про (не)чесність
Даруємо знижку на книжку тижня: «Феміністки не носять рожевого та інші вигадки»
stary_lev Стежити
дописів читачів