Редакторка Галина Листвак: «Метафори Пратчетта чатують на тебе за кожним поворотом, як октариновий грім»
Літературна редакторка серії «Дискосвіт» Галина Листвак розповідає про особливості роботи над творами Террі Пратчетта, про те, чому англійська мова нагадує складанку та чому октарин міг би пахнути тухлими яйцями :)
***
Редагування серії романів Террі Пратчетта – неабиякий виклик з кількох причин: це і особливість стилю автора, і те, що переклад здійснюють кілька перекладачів. Першими на світ з’явилися «Колір магії» у перекладі Юлії Прокопець та «Правда» у перекладі Олександра Михельсона. І навіть ці два романи Пратчетта – дуже різні. «Колір магії» (опублікований 1983 року) фанати вважають своєрідною енциклопедією Дискосвіту з великою кількістю локацій та персонажів і те, що цей роман створювався у першу чергу як пародія на популярне фентезі – відчувається, роман дещо уривчастий, містить багато описів. «Правда» (опублікована на 17 років пізніше, 2000 року) побудована за принципом детективу, має чіткішу основну сюжетну лінію і за рахунок цього сприймається більш цілісно.
В цьому проекті я, мабуть, найтісніше у своїй редакторській практиці працювала з оригіналом – саме через особливий авторський стиль. Пратчетт є майстром гри слова, дивних порівнянь та несподіваних метафор, які чатують на тебе за кожним поворотом, як октариновий грім серед ясного неба. Іноді бувало складно передати їх українською так, щоб вони мали сенс. І над якимось доволі епізодичним моментом можна було міркувати досить довго. З Террі Пратчеттом, здається, не можна копнути надто глибоко.
Наприклад, у «Кольорі магії» автор описує, як висока концентрація магії робить повітря маслянистим, голубуватим на смак (!) і надає йому запаху, що в оригіналі звучить як «tin», тобто «жерсть, олово». Самі собою метали починають пахнути хіба що в розплавленому стані, тож однією з пропозицій перекладачки був навіть запах тухлих яєць – виходячи з логіки, що слово «олово» по-латинськи («stagnum») означає «стоячу воду», «ставок», «озеро». Тож тут може йтися про сірководневий запах застояної води, що виникає під впливом сильного магічного поля на сполуки олова. Але такий хід думок потребував би додаткових (і в цьому випадку надто деталізованих) пояснень, тому в тексті ми натомість подали варіант із «запахом лудіння» (тобто процесом покриття металу оловом), який може викликати додаткові магічні асоціації.
Англійська мова часто нагадує складанку, коли те саме слово може бути іменником та прикметником водночас, чим іноді завдає додаткових труднощів перекладачам. Особливо це відчувалося під час пошуку відповідників до назв частин світу і напрямків на Диску. Який, наприклад, може бути прикметник до напрямку за сонцем чи за годинниковою стрілкою? «Посолонь» та «протисолонь» звучать надто по-старослов’янськи, тож було вирішено відштовхуватися від напрямків «правий–лівий». Тепер маємо Turnwise – поправний (від «по праву сторону») та Widdershins – супротилежний напрямок. Також є Hubward – до Середини світу та Rimward – до Узбіччя світу, локації Rim – Узбіччя, Edge – Край, Hub – Осердя світу, Circumfence/Fence – Окружність/Огорожа та Rimfall/Fall – Краєпад/Водоспад.
З власними назвами довелося попрацювати чи не найбільше. Так, ім’я магістра розрахунків Ninereeds (буквально означає «дев’ять стебел»), що, кажуть, був доволі нудною людиною, – стало своєрідною головоломкою, оскільки потім цим іменем також назвали дракона. Тому нам потрібно було підібрати формулювання, яке пасувало б для обидвох випадків. Ми вирішили взяти за основу рослинний підхід, раз уже в Агатійській імперії, звідки магістр родом, рослинні імена (точніше, цифрово-рослинні, як, наприклад, Двоцвіт – Twoflower). Тому для його перекладу було доречно використати реальну народну назву рослини, оману високого – Дев’ятисил.
Персонаж із невимовним іменем Ymor теж завдав клопоту – як же він вимовляється правильно: Імор, Ймор? Був навіть варіант Грімор, але в результаті обговорень, і в тому числі консультацій із native speaker’ами, вирішили називати його Їмором, що найбільше відповідає українській фонетиці.
Щоб пітримати задану Олександром Михельсоном традицію адаптованих імен, очільника Гільдії найманців Злорфа Фленелфута (Zlorf Flannelfoot) ми перейменували на М’якоступа, з думкою, що він, мабуть, нечутно ступає, крадеться, як того вимагає його професія.
Звісно ж, Пратчетт майстер гри слів. При перекладі та редагуванні доводиться виявляти винахідливість: наприклад, «inn-sewer-ants», дискосвітній відповідник страхування («insurance»), який дослівно можна перекласти як «готель-стічна труба/кравець-мурашки», українською став «страхом-у-ванні», і нам довелося відмінювати його за основним словом «страх», щоб гарно вписати у речення.
У «Кольорі магії» також є дотепний момент про походження світу. У тексті опис парування А’Туїна, гігантської черепахи, що несе на собі Дискосвіт, звершується словами: «Ця теорія була відома як гіпотеза Великого Вибуху» («Big Bang hypothesis»). А оскільки слово «bang» є сленговим позначенням статевого акту, це потрібно було додатково прокоментувати у примітці, бо передати жарт у перекладі не вдасться.
Олександр Михельсон є українським «першопрохідцем» у світ Пратчетта. Багато хто вже давно знає і полюбив його переклад «Правди», який був своєрідною грою та експериментом (чим, власне, і є тексти Пратчетта) і подекуди вільним трактуванням оригіналу. Для «Видавництва Старого Лева» перекладач повторно опрацював текст, а пізніше під час редагування були внесені деякі суттєвіші зміни, що стосувалися переважно імен та власних назв.
Так, Правителю «Ветерані» вирішили повернути оригінальне прізвище Ветінарі. Гнома-друкаря Вернигору зробили Доброгором, оскільки у Прачетта Goodmountain – це паралель з Ґутенберґом. Собака на прізвисько-кличку Кость (Deep Bone) став Костомахою.
Попередня версія перекладу була дуже «київська», пов’язана з певними локаціями і реаліями. Ми вирішили деякі моменти залишити, як, наприклад, перепічку, а подекуди трохи вийти за межі Києва і додати більше зв’язку з оригіналом. Так, Міст Батона став Босяцьким (як в оригіналі «Misbegot», до того ж у Львові, до речі, колись існувала Босяцька хвіртка), район Трійчатка (Shades) став Затінками, Печериці (Park Lane) – Парковим провулком, Поділ (Dolly Sisters) – Лялечками, Русалівка (Hide Park) – Русалівським парком, а на місці Мистецького Арсеналу з’явився Музей старожитностей (Museum of Antiquities).
Родзинка «Правди» – навмисні помилки: неграмотні листи, газетні одруки, без яких ніяк не обійтися. Цікаво, що під час верстання одрук у слогані «Анк-морпоркського часу» «І правда зробить вась вільними!» виправили, і його потім довелося повертати.
Моментом, який мене особисто дуже тішить, є підкреслення у верстці відмінностей в оформленні «шапок» двох видань: традиційного, ніби вікторіанського «Анк-морпоркського часу» та динамічного таблоїда «Анк-морпоркські сенсації». І, що важливо, довкола напису «Час» є салат і грона – пошукайте самі, чому!
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно