Рафєєнко про "Довгі часи": "Це не Донецьк, звичайно"
Володимир Рафєєнко написав роман про війну "Довгі часи", який сам він називає спробою зрозуміти та усвідомити воєнну сучасність. Перекладений українською мовою роман увійшов до Довгого списку Книги року ВВС - 2017. Найперше ВВС Україна запитала автора про те, як він сам може описати свою книгу. Володимир Рафєєнко: Роман про війну, в котрому тіло роману - казка для дорослих, а вставні новели - доволі конкретний і жорсткий реалізм. Цей текст - спроба зрозуміти й усвідомити воєнну сучасність, пройти через смерть і залишитися живим.
Дар'я Тарадай
ВВС Україна:Як Вам переклад Вашої книжки? Яка версія більш популярна?
В.Р.: Мар'яна Кіяновська зробила чудовий переклад. Здається, обидві версії мають приблизно однаковий попит у читачів.
ВВС Україна: Розкажіть трохи про себе: що змусило Вас переїхати з Донецька? Що саме для Вас стало переламним моментом? Адже, як відображено і у вашій книзі, далеко не всі покинули місто.
В.Р.: 5 липня 2014 у місто ввійшли бойовики. Якщо до того в мене залишалася надія, що Донецьк не здадуть, то в цей момент я облишив ці сподівання. 12 липня я поїхав у Київ, шукати собі і своїй родині притулок. Звичайно, більша частина мешканців Донецька залишилися у місті, бо не мали, куди їхати і де жити в Україні. Багато хто виїжджав, але потім повертався, не знайшовши ні роботи, ні житла. Не багатьом пощастило, як мені.
ВВС Україна:Чи їздили Ви до Донецька після від'їзду? Чи хочете колись повернутися жити туди?
В.Р.: Після від'їзду я не був у моєму рідному місті жодного разу. І думаю наразі, що ніколи вже не зможу жити там.
ВВС Україна:Де і що Ви викладаєте у Києві?
В.Р.: Майже півтора року тому "Майстерня Корпункт", що на Саксаганського у Києві, дала мені притулок, місце та час для читання власного курсу лекцій з філософії мистецтва, а в цьому році ще великого і складного курсу по світовій драмі. У поєднанні філософії Бахтіна та Мамардашвілі я відпрацьовую власну методологію реального розуміння художнього твору. Кожне заняття будується на конкретному аналізі художніх текстів та стрічок сучасного авторського кіно.
«Абсурд, або Життя на межі реальності» – зустріч-обговорення нового роману Володимира Рафєєнка «Довгі часи»
під час Книжкового Арсеналу
ВВС Україна:Звідки Ви черпали інформацію про життя в місті під контролем так званої ДНР, якщо майже не жили там?
В.Р.: У місті залишилося певне коло людей, з котрими я регулярно підтримував і підтримую постійний зв'язок.
ВВС Україна: Ви все називаєте в книжці своїми іменами, крім одного, назви міста Z - чому?
В.Р.: Річ у тім, що я писав не документалістику, а художній твір. У романі все має свої власні імена в тому числі і місто Z. Це його назва. Це місто "зеро". Кінець і початок. Відсутність і потенційна можливість змісту. І це не Донецьк, звичайно. Хоча і подібне на нього місто.
ВВС Україна: Трохи є відчуття, що деякими сценами в книзі Ви наче намагалися "відновити справедливість": висловити свою позицію щодо дій сепаратистів, але вустами своїх героїв. Чи це так?
В.Р.: Я намагався писати те, що мені боліло, і так, щоб вичерпати цей біль чи перетворити його на щось інше. В суміші різних жанрів, з котрих будується наратив роману, є в тому числі і публіцистична нота. Але не вона є головною, і не у відновленні справедливості полягав головний задум роману.
ВВС Україна: У Вас одна історія включає в себе ще кілька історій, така собі "книга у книзі". Чому Ви обрали саме таку паралельну структуру: місцями гротескну тему з лазнею та серйозніші казки Вєрєсаєва?
В.Р.: Головне тіло роману зроблено в жанрі казки. Новели в реалізмі. Реалізм був потрібен тому, що без нього, як мені здається, писати цю війну не можна. Але без містерії казкового плану я не зміг би в цій темряві побачити можливість світла та надії.
ВВС Україна: Чому Ви обрали саме таку назву - "казки"? Вони ж зовсім не казки насправді?
В.Р.: Так, новели, написані в жанрі реалізму, мають назву "казки". На це є багато причин. Одна з них полягає в тому, що їх пише один з персонажів роману за прізвищем Вєрєсаєв. Персонаж він несерйозний, кумедний, вічно нетверезий. Як такому вірити?
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно