Дуже цікаво і весело вигадувати сюжети, – Андрій Бачинський
Днями до книгарні-кав'ярні Старого Лева на Подолі у Києві завітав дитячий письменник Андрій Бачинський. Автор розповів про те звідки та як потрапляють до його книжок герої, чи є в них прототипи та яку історію варто чекати від письменника цього року. Спілкувалася із письменником блогерка Аня Полегенько. Занотували для вас розмову з автором.
Мої герої мають збірні образи. Там є мої діти, хоча вони й не завжди тішаться батьком-письменником. У книзі «140 децибелів тиші» дівчинка – це справжня людина.
У книжці «140 децибелів тиші», як і в житті, багато пригод, але вони не завжди веселі. Дорослим, мабуть, це простіше зрозуміти. Я досі бачу картинки, про які я згадував у книжці. Єдине веселе у цій книжці, це теперішнє дівчинки-прототипа цієї історії, зараз її життя змінилося на краще.
До книжки «З Ейнштейном у рюкзаку» не може бути продовження. У цій книжці сюжет не домінує, у ній важливо було згадати закони фізики. Наступною книжкою буде історія про геометрію, де події відбуваються в Античній Греції. У багатьох моїх книжках є групка героїв, а в цій навпаки – один. Там будуть оракули, Зевс і дуже багато цікавого. Головний герой – хлопчик, який поїхав у Грецію відпочивати з батьками на острів Крит. Хлопчик потрапляє випадковим чином в минуле, і дізнається багато нового про геометрію та античність.
Лише одну історію я писав на замовлення. Це було оповідання для збірки «10 історій для хлопців». Це оповідання на шість чи сім сторінок писав довше, ніж будь-яку із своїх книжок. Одна із причин – не вмію дуже коротко розповідати історію. Упорядниця збірки – Наталка Малетич – знайшла десятьох авторів, які написали свої історії до неї.
З самого малку в нашому будинку було дуже багато книжок. У цій збірці є моє фото, однорічного, де я дістаю книжку з етажерки. Це відразу відповідь на питання, звідки у мене це взялося. Життя в оточенні книжок рано чи пізно приведе до літератури. Коли я був геть маленький, мама працювала в бібліотеці. Тому один із моїх улюблених запахів – запах старої бібліотеки. Одне із найважливіших оповідань для мене в цій книжці – це історія Андрія Маслюха, чудового перекладача з англійської та італійської. Це один із найсильніших творів у книжці.
У книжці з «З Енштейном у рюкзаку» я умисно зробив одного з героїв однофамільцем вченого Івана Пулюя. Я люблю у своїх книжках давати краплини пізнавальної інформації, кому сподобається, той почитає більше у Вікіпедії, кому ні – просто прочитає книжку, і це нормально. Але часом мені читачі дорікають за певні факти, які знають діти у моїх книжки, що це не завжди реально серед сучасних підлітків. У мене, як у багатьох письменників старшого покоління є хиби щодо мови дітей. Тому я часто даю читати свої рукописи або власним дітям, або їх читають діти моєї редакторки. З цим можна і треба боротися.
Три літературні кити, на яких я виріс: Артур Конан Дойль, як приклад детективів, Олександр Дюма, як взірець авантюрного роману та Жуль Верн, як найкращий із авторів класних пригод. Гадаю, саме вони вплинули на мене, і на те, як вибудовуються пригоди в моїх книжках.
Читаю зараз мало, порівняно з дитинством. Одним із моїх улюблених сучасних письменників є Умберто Еко та Микола Гоголь. Гоголь – є четвертим китом, який на мене вплинув. Кінг з ним і поряд не стояв.
Дуже цікаво і весело вигадувати сюжети. Особливо, коли довго їдеш за кермом автобаном, цей процес шалено цікавий. Але коли це треба перетворити у друкований текст, стає дуже важко і нудно. Мабуть, я писав би набагато швидше, якби не природна нелюбов до такої роботи. Не вмію сприймати писання, як ремесло. Мене історія захоплює в певний момент, і тоді я пишу, поки не зупинюся.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно