Пригоди «Книжки про сміття» у Вінниці, Харкові, Дніпрі та Запоріжжі
Ткачук Галина
27.06.2019
Ніколи не знатимеш, яка тема глибоко хвилює твоїх сучасників, аж поки випадково не напишеш на цю тему книжку. Саме це сталося зі мною та з нашою (написаною з вісьмома співавторами-підлітками) «Книжкою про сміття». Вирушаючи всередині червня у тур Вінниця-Харків-Дніпро-Запоріжжя я наївно готувалася багато говорити, розповісти про книжку у деталях... наївна людина! Ні, звісно, перших хвилин двадцять мої розповіді чемно витримували, а потім – починалося. Причому у кожному місті починалося щось зовсім інше.
Вінниця, 16 червня, у межах літературного фестивалю «Острів Європа» – окрема дитяча програма від «Видавництва Старого Лева». Це означає, що коли я заходжу у зал вінницької Бібліотеки №1, тут за столами сидять уже кільканадцять читачів, які залишилися після попередньої презентації, тобто хочуть взяти участь в усіх заходах.
«Ви знаєте, наші читачі, – змовницьки посміхається мені пані бібліотекарка, – дуже начитані». Тоді я цього ще не знала, але дізналася уже приблизно на десятій хвилині розмови, коли між трьома знавцями новітніх технологій розгорілася дискусія на тему, як боротися з пластиковим забрудненням океанів, а коли це буде здійснено – що робити з космічним сміттям. Щоби повернути сміттєве обговорення назад на Землю я зачитала історію про шаленого винахідника Реюса Гріна та його спробу помандрувати вперед у часі, озброївшись «переносним перероблятором сміття». Це невеличке оповідання написала моя співавторка Анна, а знайти його можна на початку книжки, у розділі «Замість передмови». Оскільки в аудиторії були здебільшого діти молодшого і середнього шкільного віку, я запропонувала їм спроектувати і намалювати перероблятори сміття і пізніше розповісти про свої проекти. Так ми поговорили про ресурсоцінні типи відходів та їх переробку. Та найбільше мене зворушив проект перероблятора, котрий... знищує сміття повністю. І назавжди. Безслідно.
Харків, 20 червня, вечір. Книгарня «Є» у самому центрі міста. Тут ми вже домовилися зазделегідь, що мій виступ – всього хвилин 20, а далі переходимо від теорії до конкретики та дій. Активістка руху ZeroWaste Харків Лілія Потапова розказала про нові лайфхаки безсміттєвого способу життя та про особливості сортування відходів саме у Харкові. Мені було дуже приємно, коли на питання аудиторії щодо базових принципів сортування, щодо різних типів пластику тощо Лілія відповідала: «А це якраз є у книжці!». Для себе я сформулювала: мабуть, «Книжку про сміття» можна назвати таким собі FAQ з управління відходами та загалом у «сміттєвій проблемі». Однак найграндіознішою частиною дійства стало змагання із сортування відходів, що його влаштувала менеджерка книгарні Олена Руда. Чотири команди дорослих та дітей мали швидко і якісно розсортувати відходи у чотири контейнери: папір, скло, метал і пластик. Потім Лілія коментувала помилки сортування: паперові стаканчики – композитна упаковка, їх не кладемо в папір (до речі, у Харкові, як виявилося, їх приймають разом із упаковкою TetraPak); коли здаємо скляну пляшку з металевою кришкою-закруткою – кришку кладемо до металу (а взагалі краще повторно використовувати таку чудову пляшку), а фольгу не варто плутати з пластиковою упаковкою зі сріблястим покриттям.
Дніпро, 22 червня, набережна Дніпра. Фестивальний причал, книжковий фестиваль BookSpace. Дитяча сцена у великому білому наметі із дитячою літературою. Спекотно, 35 градусів тепла. За таких умов, здавалося б, усі мали сховатися десь у прохолодному затінку і не вилазити звідти. Аж ні – діти та дорослі приходять, цікавляться книжкою. Найбільш зацікавлені юні читачі сідають на перший ряд.
По-перше, є велика різниця, з якого матеріалу зроблена твоя багаторазова пляшечка. Адже важливо, щоб вона прослужила якнайдовше, до того ж після закінчення терміну свого використання могла бути легко переробленою без зниження якості матеріалу. Із цієї точки зору краще мати саме металеву пляшку.
По-друге, наявність екоторби не лише зменшує кількість пластику, котрий потрапляє у відходи. Адже за великий пакет треба щоразу платити кілька гривень, а за рік – це ж економія тисячі гривень!
Було і по-третє, по-четверте і по-п’яте, а наприкінці я традиційно попросила усіх присутніх показати (у кого є) свої багаторазові речі, котрі дають змогу не використовувати одноразові. І вперше за усі презентації одна чарівна пані показала металеву багаторазову трубочку! :)
На звук наших «сміттєвих дискусій» підійшла та долучилася до розмови представниця місцевої організації ЕКОпатруль. Розповіла про наявні у Дніпрі можливості здати вторсировину. Така можливість, до речі, була доступна безпосередньо на фестивалі: невеличка станція сортування ЕКОпатруля працювала безпосередньо біля дитячої сцени.
Запоріжжя, 23 червня, обласна універсальна наукова бібліотека. Захід модерує моя давня подруга, чудова письменниця і перекладачка Таня Савченко. І тут я з подивом дізнаюся, що вона свого часу – іще майже десять років тому – брала участь у місячному безпластиковому челенджі. Тоді, звісно ж, найважчим було спілкування, а саме – пояснити усім продавцям, що тобі не потрібен пакетик. Зараз, говорить Таня, із цим у Запоріжжі уже набагато легше. Своїми життєвими антисміттєвими ісотріями ділилися не лише ми із модераторкою.
Як утилізувати упаковки від медичних препаратів та використані голки? Таке питання підняла одна із екосвідомих родин, пристуніх на заході. Із ресурсоцінними відходами, які часто приймають на переробку, усе зрозуміло, однак що робити із цим типом відходів?
Що робити, коли глибинне сортування пластику перетворює кухню... на смітник? Адже окремо складаєш пакети, окремо пет-пляшки, окремо – упаковки з-під молочної продукції...
Чому за влаштування несанкціонованих сміттєзвалищ немає дієвої системи штрафів, а за здавання ресурсоцінних відходів на переробку немає грошового заохочення?..
Ці та інші питання лунали та обговорювалися, однак найбільшим сюрпризом розмови особисто для мене стала... настільна гра «Recycling/Переробка», яку принесла та показала Світлана Розсохач, вчителька географії запорізкої школи №65. Цю гру створив учень Світлани, десятикласник Костянтин Марич, щоб пояснити правила сортування відходів молодшим школярам. Згодом розробка виграла грант на конкурсі соціальних ініціатив «Ми – це місто», що дало можливість випустити гру великим накладом і поширити по багатьох школах міста. (Отак! Нині підлітки не лише співавторами екологічних книжок можуть бути! :). Я ще в неї, щоправда, не грала, бо мені потрібно троє гравців. Я хочу грати за пластик, а треба трьох іще на метал, скло і папір. :)
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно