"На жаль нічого не вдалось знайти за вашим запитом."
"На жаль нічого не вдалось знайти за вашим запитом."

Прості істини: Тарас Прохасько
1. Я починав з поезії. В університеті три роки читав свої вірші біологам, геологам, студентам фізкультурного інституту і славився видатним поетом. Потім припинив цим займатися. Кілька місяців тому одна незнайома дівчина попросила, щоб я написав книжку на день народження її хлопця, в одному примірнику. Виявилося, йому подобається все, що я пишу, і вона хоче зробити йому ексклюзивний подарунок. Я запропонував їй взяти тексти ніколи не друкованих поезій і попросив ніде їх не поширювати. Так що можна сказати, що у мене теж є книга віршів.
 
2. Кейт Мосс - це єдина недоступна жінка, яку я полюбив, в сенсі - не реальна. Я ніколи не закохувався в плакати, фільми, Орнеллу Муті і так далі. А у 1980-ті, коли вона з'явилася, вона приблизно була моя ровесниця, така собі дівчина з мого двору. Коли ви дивитеся на фотографії красунь, актрис, моделей, завжди можна зрозуміти, яке десятиліття вона представляє - 1950-ті чи 1980-ті, навіть якщо це фотографія ню. Кейт Мосс мені сподобалася якоюсь спорідненістю.
 
3. Мені не потрібен Київ, хоча я його ціную і поважаю, тому що я дуже прив'язаний до Івано-Франківська. Навіть незважаючи на те, що він стає все більш нестерпним містом для тих, хто прожив там кілька десятиліть, і хто уважний до того, що відбувається з містом. Його страшенно псують. Але мені все одно важлива вкоріненість, я там присутній в трохи іншому вимірі, ніж просто живу.
 
4. Дев'ятнадцяте століття у побуті, у навчанні, вихованні тривало значно довше, ніж календарно - ще після першої світової війни, особливо в провінції, ці переваги, переконання, правила життя мали місце дуже довго. Мене виховали люди, сформовані в парадигмі 19 століття, тому я в дитинстві перейняв багато чого з того, що було нормою тоді. Я хочу написати сагу про кілька поколінь людей і показати, як змінювався їхній світогляд, від чого відмовлялися, що зберігали.
 
5. У світі існує так багато хороших письменників, що якби половина з них припинила б писати, це не було б істотною втратою.
 
6. Одна з особливостей нинішньої війни полягає в тому, що ми не уявляємо собі, як повинна виглядати війна. Те, що зараз відбувається - це війна чи не війна? Ви вмикаєте телевізор: новини такі незбагненно нищівні, як непомітна радіація. Активних учасників у цій ситуації дуже багато, всі вони мають свою волю, конфігурація змінюється щохвилини. Це як операції в комп'ютері - начебто все просто, але за одиницю часу відбуваються тисячі операцій і людський розум не в силах їх відстежити і осмислити.
 
7. Одного разу я уявляв, як я проведу старість - справжню, стару старість. Якщо хворітиму, думав, я, залізу собі в хатку в горах, щоб менше рухатися, щоб все було під рукою. А якщо не буду хворим, то буду ходити по світу, збирати людей і розповідати історії, свої пригоди, думки. І це теж непоганий спосіб самовираження в старості.
 
8. Я навчився жити, не покладаючись на літературні заробітки, не сподіваючись на появу чогось такого, що змінить якість життя. Тому немає причин погоджуватися на великий видавничий проект. У моєму житті є так багато речей, які я повинен робити, усіляких дедлайнів, що свідомо брати на себе ще якесь безпідставне зобов'язання не бачу потреби. Для мене література - це прояв свободи, це коефіцієнт вольності, перетворювати її на зобов'язання я б не хотів.
 
9. Якби мій син Маркіян, який займається журналістикою, захотів зробити зі мною інтерв'ю, я б погодився в ту ж хвилину. І не тому, щоб зробити дитині добре. А тому, що я дуже довіряю йому, і знаю: якщо він вигадує щось таке, потрібно спробувати. Але поки такої пропозиції не було.
 
 
 

Коментарі

Щоб залишити коментар, необхідно

imageimage