Stary Lev Logo
На жаль, нічого не вдалось знайти за вашим запитом.
wishlist
Stary Lev Logo
На жаль, нічого не вдалось знайти за вашим запитом.

Про що насправді Рей Бредбері написав свою книгу «451° за Фаренгейтом»?
Сьогодні виповнюється 97 років з дня народження одного з найвидатніших фантастів світу – Рея Бредбері. Про один з його найвідоміших творів – «451° за Фаренгейтом» – навіть якщо і не читали, то  чули усі. У книжці ми бачимо антиутопічне майбутнє, у якому Америка оголосила книжки поза законом, а головний герой твору спалює нечисленні залишки видань, щоб заробити собі на життя. Цю історію розуміють здебільшого як звинувачувальний вирок державній цензурі, але чи такий сенс вкладав у неї автор? 
 
 
Виявляється, сам Бредбері мав іншу думку про головну ідею свого найпопулярнішого роману, і в останні роки свого життя намагався виправити загальну помилку. Так, 2007 року Los Angeles Weekly першими написали про те, що «“451° за Фаренгейтом” – це не історія про державну цензуру. Скоріше за все, автор мав на увазі те, як телебачення вбиває бажання читати книги». У цьому ж матеріалі журналісти процитували самого Бредбері: 
 
– Турбувала мене не свобода, а люди, яких телебачення перетворює на ідіотів. «451° за Фаренгейтом» не про цензуру, він про недолугий вплив популярної культури через ТБ та новини, про розповсюдження величезних екранів та про бомбардування «фактиками». Усі програми на телебаченні не дають тобі нічого окрім цих «фактиків». Вони скажуть вам, коли Наполеон народився, але не скажуть, ким він був насправді. 
 

 
Стосовно ж самого питання цензури – Бредбері не вважав це проблемою, принаймні, для Сполучених Штатів:
 
– У нас ніколи не було проблем із цензурою у нашій країні, ми ніколи не спалювали книг. Мали місце окремі огріхи, як, наприклад, книги МакКарті були вилучені з поличок, але їх повернули туди за кілька днів. Я постійно отримую листи від вчителів, які кажуть, що їхні книги були тимчасово заборонені. Я їм кажу, не турбуйтеся, поставте їх назад на полички, вони (органи контролю – ред.) прийдуть і знайдуть їх на поличках знову, і ви такі скажете «Упс, як то вони туди повернулися?». Розумієте, про що я? Продовжуйте повертати книги, вони продовжуватимуть забирати їх. Вчитель ви чи бібліотекар, робіть свою справу, твердо стійте на своєму, і врешті-решт ви переможете. 
 

Коментарі

Щоб залишити коментар, необхідно

imageimage