Про що мовчать львівські брами
Не секрет, що «закулісся» Львова починається з брам. Там, у нутрощах старих будинків, ховаються сецесійні розписи, фрагменти вітражів, величні сходові клітки, квіткові мозаїки та історії їхніх мешканців. У четвер, 23 березня, відвідувачі Центру міської історії мали нагоду доторкнутися до потаємних скарбів міста Лева. Фотограф Анастасія Іванова та автор текстів Євген Савченко презентували альбом «За львівськими брамами», модерувала зустріч Євгенія Нестерович.
Фото - Світлана Бачинська
«Цей альбом почався з Фейсбук-проекту моєї доброї подруги Насті Іванової, - почала розмову Євгенія Нестерович. - Проект #подъездquest дозволяє побачити з незвичного ракурсу речі, які нам видавалися повсякденними. Він корисний для тих, чия цікавість і любов до міста не завершується площею Ринок, для тих, хто любить львівські подвір'я та брами. Адже зазирати у них - наче долучатися до якоїсь таємниці, підглядати за чиїмось життям, дізнаватися таке, про що не пишуть у путівниках. За якийсь час я зловила себе на думці, що чекаю з нетерпінням на нові фото з #подъездquest, коли Настя знову «піде у розвідку» і покаже нам щось цікаве, чого ми не знали про це місто. І наступним етапом розвитку проекту стала ця книга-альбом».
«Цей проект і цей альбом про те, що цікаво нам усім: наше місто і його краса, - продовжила Анастасія Іванова. - Ані я, ані співавтори книги - Євген Бондаренко та Євген Савченко - не є істориками, архітекторами. А взагалі з тих людей, котрі щоразу, ходячи на екскурсії і читаючи спеціалізовану літературу, можуть відкривати для себе красу Львова, як вперше. Тому моє блукання під'їздами і фотозйомка - були єдиною змогою висловити своє захоплення містом. Ідея перетворити ці фото на альбом йшла не від мене, а від моїх читачів, фоловерів у ФБ. Оскільки я аматор, не професійний історик, то не відчувала за собою права створювати класичний фоліант-довідник з картинками. Бо й картинки мої не вписувалися у цей формат. А безпосередньо у мене ідея створення книги виникла тоді, коли у мене замовили тематичний календар для комерційних цілей. Тоді вже я взяла професійну камеру, штатив, навантажилася технікою і вирушила на фотозйомку».
За словами Насті, чимало фото не увійшли до альбому. Та й точних адрес львівських брам читач у альбомі не знайде: лише вулицю, архітектора, стиль і дату зведення будинку. «Не усі мешканці старовинних будинків були задоволені моїм перебуванням у їхніх під'їздах. Найчастіше люди не помічають, серед якої краси живуть: «нема чого тут фотографувати!». Але були й такі, що запрошували до себе на чай, показували кімнати, розповідали історії. І мені зовсім не хотілося порушувати зону приватності і тих, і інших». Автор текстів до книги Євген Савченко, що записав розмови мешканців, також виступив за те, щоб не називати своїх співрозмовників: «Люди нам траплялися дуже різні - комуністи, старожили, євреї, антисеміти... Нерідко їхні думки не співпадали з моїми. Але чим є ці тексти в альбомі? Це розмови двох людей на сходовій клітці. Якби було інакше і ми називали цих людей - вони б ніколи не розповіли того, що сказали незнайомій людині на сходовій клітці».
Тож альбом «За львівськими брамами» є замальовкою міста, що зникає, та спогадів його мешканців. Сецесійні розписи стін вицвітають та руйнуються, вітражі розсипаються і їх замінюють звичайним склом. Вишукані, проте знищені двері та віконні рами мешканці замінюють новими, практичнішими. Проте таємниці львівських брам завжди житимуть на сторінках альбомів, книг та історичних розвідок.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно