Про книжки, шаленців та пошук істини
Венгринюк Христя
04.12.2018
Моя остання книжка «Народжуватися і помирати взутими» вже відбулася з презентаціями у Чернівцях, Львові, Києві, Одесі та Вінниці. Звісно, хотілося б, щоб книжку побачили у більшій кількості міст, але через постійні поїздки за кордом надзвичайно важко планувати презентації.
На мої заходи приходила дуже особлива аудиторія: не було випадкових людей, всі прекрасно знали про що ця книга і навіщо була написала, передбачаючи теми розмови. Всі презентації будувалися на діалозі між мною, модератором та глядачем. Це були одкровення, роздуми, свідчення і, звісно, читання завжди різних, але щемливих текстів.
У Чернівцях презентація відбувалася у форматі аудіовистави одеського «Театру Вух», де я на сцені читала всі тексти у супроводі спецефектів, а глядачі у залі слухали, сидячи із зав’язаними очима. Це незабутній досвід: бачити згори, як щиро слухачі реагують на твою літературу. Їхні інші чуття загострилися, бо вони не могли бачити, і це дозволило текстам глибше сприйматися серцем і мозком.
У Львові ми вели презентацію з психіатром та письменником Борисом Херсонським, і мені було дуже важливо почути, що мої тексти передовсім є доброю літературою, а вже потім екзистенцією.
З Любком Дерешем у Києві говорили про духовне, глибинне, сакральне. Це були півтори години сповіді й каяття.
У Вінниці до мене на презентацію прийшли справжні шаленці, і я просто спідкувалася з ними, наче віч-на-віч зі своїми героями.
Ці зустрічі з читачами були дуже глибинні, справжні та проникливі. Я знаю, що моя література не є чтивною, вона не є з легких. Але переконана, що кожен, хто не поспішаючи ковтає її слово за словом, може насититись духовним сповна. Головне – хотіти й відчути.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно