Презентації книги «Сни неофіта»: пригоди, веселі історії, зради, кохання та крах авторитетів
З 14 по 18 березня письменник Павло Вольвач презентує свій новий роман у п’яти містах України. Книга про хвацькі 90-ті роки в одному з індустріальних центрів України, про злети, падіння та надії на краще щойно вийшла у «Видавництві Старого Лева». Зустрічайте «Сни неофіта» у Запоріжжі, Кам’янському, Дніпрі, Харкові та Сумах.
Презентації книги відбудуться:
- Вівторок, 14 березня – Запоріжжя – 18:30 – Обласна універсальна наукова бібліотека (просп. Соборний, 142), модератор – Валентин Терлецький;
- Середа, 15 березня – Кам'янське – 18.00 – Центральна міська бібліотека ім. Т. Шевченка (пр-т Шевченка, 14), модератор - Сергій Злючий;
- Четвер, 16 березня – Дніпро – 18:30 - Книгарня «Є» (вул. Глінки,15), модератор – Тимофій Хом’як;
- П’ятниця, 17 березня – Харків – 18:30 – Книгарня «Є» (Сумська, 3), модератор – Ростислав Мельників;
- Субота, 18 березня – Суми – 17:00 – Книгарня «Є» (вул. Соборна, 44), модератор – Євген Положій.
«Сни неофіта» — це соковита панорама життя, у яку вписаний учорашній кримінал-початківець, пролетар, різночинець, а нині — молодий поет і журналіст Павло. Перед читачем постає Запоріжжя 90-х, де є усе: грабіжники й журналісти, махновці й губернатори, бійці «Спасу» й поети-літстудійці. На сторінках роману легендарний поет-дисидент Холодний сусідує з авторитетом Медведем, а містик Чудін якось поєднується з секс-символом Наталкою Шамоніною. І над усіма ними панує Місто, яке Вольвач вніс на мапу української літератури.
«Хотілося відтворити життя – це й був головний поштовх, – розповідає Павло Вольвач. – У романі є хвацькі 90-ті роки, є Запоріжжя, є трохи схожий на автора головний герой, що із шпани-братви перетворюється на поета... А ще тут є нові і старі друзі, які в чомусь теж «неофіти»: яскраві символи-типажі-характери доби, які повинні були зафіксуватися у слові. Пригоди, надії, веселі історії, зради, кохання, крах авторитетів і передчуття майбутнього. Життя, описане у книзі – вигадане, витворене уявою і, водночас, до останньої риски автобіографічне. Навіть камера у райвідділку і схвальний лист класика. Вже не кажучи про поетичні перипетії чи поїздку з дисидентом Холодним до онука Махна в Гуляй-Поле. Хоча це могло бути зовсім по-іншому, з іншими людьми. Важливіше ось що: це – колективний портрет епохи, зафіксований поглядом учорашнього «вуличного хлопця».
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно