Stary Lev Logo

Поезія ілюстрування від Творчої майстерні «Аґрафка»
Чудові Романа Романишин та Андрій Лесів (Творча майстерня «Аґрафка») провели мистецьку лекцію для художників та усіх, хто цікавиться книжковою ілюстрацією і дизайном. Зустріч відбулась на тематичному майданчику Форуму видавців «Українська візуальна книга» в готелі «Leopolis». А основні кейси у сфері художнього оформлення Романа та Андрій демонстрували на прикладі видань, над виглядом яких працювали, серед них і низка книг, що побачили світ у «Видавництві Старого Лева».
 
Романа та Андрій розповіли, що особливо люблять ілюструвати поезію, а відправною точкою у цьому напрямку для них була збірка «Зів`яле листя» Івана Франка, над якою вони працювали ще 10 років тому. Також продемонстрували аудиторії книги, які ілюстрували і на яких формувалися їхні художні навички. Серед таких видань – поезія Ігора-Богдана Антонича, твори Віслави Шиморської, «П’ятикнижжя» Григорія Чубая... Тому врешті зустріч була присвячена поезії ілюстрування, чи то пак, ілюструванню поезії.
 
 
Художники розповіли, що найважливіше в поезії - це її ритм. Вдих-видих, чергування звуків... «Коли ми читаємо поезію, то можемо визначити, чи лягає вона на наш внутрішній ритм. Якщо так – ми беремося за неї. Оскільки у поезії важлива рима поетична, нам важлива рима візуальна. Все це має бути гармонійним між собою», - каже Андрій. 
 
Андрій та Романа дуже ґрунтовно підходять до роботи над ілюструванням книг. «Ми багато досліджуємо біографію авторів, дізнаємось про їхні смаки і вподобання, опрацьовуємо матеріали в архівах і т.д. Дуже багато залежить від того, що тобі вдасться вивідати про автора, чи вдасться тобі відчути поезію», - розповідає Романа.
 
Для наглядного прикладу Романа та Андрій показали поетичні збірки, які ілюстрували, та розповіли про роботу над кожною з них. Так, «П’ятикнижжя» Григорія Чубая митці ілюстрували, опираючись на збірку, яку сам Чубай надрукував колись у чорно-червоних кольорах. «Тут використано багато колажів автентичних Чубаєвих, ми намагались відтворити друкарський шрифт, нашарування текстів, використали фото поета з родинного архіву», - кажуть художники.
 
«Крім того, що ми книжку вважаємо культурним явищем і носієм інформації, це ще й об`єкт промислового дизайну. Тому ми намагаємося враховувати і поліграфічні особливості. Наприклад, використовуємо тиснення, лаки», - говорить Романа.
 
 
У «Гронінгенському рукописі» Ірини Старовойт важливу роль зіграв колір. «Колір для нас неймовірно важливий. Як і поезія несе в собі чимало символів, так і колір – це символ, який уособлює дуже багато»
 
«У нашій роботі ми багато звертаємось до чергування мікро- та макроефектів, враження наїзду камери. Тобто у книзі шматочки кахлів переходять спершу в ряд, а потім створюють суцільну  картину», - пояснює Андрій.
 
«У збірці «373»  ми прочитали дуже багато переходів душі в інший вимір, стан, - розповідає Романа. - У Маріанни чимало віршів про смерть, втрату, і  багато релігійних мотивів.  Ми це хотіли доповнити і  візуально. Також у книзі важлива динаміка кольорів: зелений – життя, сірий – смерть. Проростання трави крізь асфальт - це перемога життя над смертю».
 
«У книзі «Чоловіки, жінки і діти» Юлі Мусаковської ми відчули циклічність, нагрівання і перехід від чогось меншого до більшого. Це і показали. Ця збірка повна архаїчних символів,  від яйця як початку життя і до сучасних предметів. Ми показали еволюцію людства від початків до сучасної епохи споживацтва», - розповідають художники, демонструючи публіці розвороти книги.
 
 
Остання поетична збірка, над якою працювали Романа та Андрій, - «Супергерої» Олени Гусейнової. Художники кажуть, що їх дуже захопила ідея супергероїв. «Особливо важливою ця тема є сьогодні для України, -  каже Романа. - Бо героїв ми маємо багато, від людей на Сході та волонтерів до паралімпійців». 
 
«А ще супергерой – це людина небайдужа, яка діє анонімно і яка змінює все навколо себе», - додає Андрій. Тому ілюстратори вирішили показати цих українських героїв у виданні. «Спершу ми бачимо на сторінках книги класичних супергероїв, яких всі можуть впізнати. Потім вони стають більш українськими, наприклад, герой грає на бандурі і нагадує Мамая. Далі ми показуємо супергероїв серед нас – вони займаються йогою, ходять у супермаркет, керують авто. А потім вони знову змінюються і асоціюються з тим, що відбувається зараз в Україні – супергерої з коктейлем Молотова у руках, в камуфляжі, звичайні люди з плоті і крові», - пояснюють митці.
 
На завершення «Аґрафка» додає, що непотрібно ілюструвати кожен вірш. «Поезія та візуальна частина повинні йти поруч, доповнюючи одна одну, а не заміняючи. Вони  - одне ціле».
 

Коментарі

Щоб залишити коментар, необхідно

imageimage