Stary Lev Logo
На жаль, нічого не вдалось знайти за вашим запитом.
wishlist
Stary Lev Logo
На жаль, нічого не вдалось знайти за вашим запитом.

Підлітковий топ: найкращі книжки для читання у квітні
Північний та південний вітри зійшлися саме над хатинкою, і вона опинилась у центрі смерчу. Всередині цієї величезної повітряної вирви ніякого руху не було, але під могутнім натиском двох вітрів, що, зіштовхнувшись, закружляли в шаленому вихорі навколо хатини, вона здіймалася вище й вище, аж доки опинилася на верхівці смерчу; там вона й зависла, і смерч поніс її за багато-багато миль, наче то була не хатина, а легесенька пір’їнка.
 
«Чарівник Країни Оз», Ліман Френк Баум
 
Міра Київська, Букмоль
 
Про дорослішання і відповідальність, про жорстокість долі та буремність, про великі й маленькі втрати та невиправдані сподівання… Хоча за вікнами солодко квітнуть пахучі вишні й абрикоси, наша весняна добірка «Підлітковий топ» сповнена солонуватого присмаку туги. Адже саме так завжди влаштовано життя – в обіймах з радістю журба, одна летить, друга спиня…. Втім, це зовсім не означає, що четвірка згаданих нижче книжок не подарує читачам задоволення та насолоду від читання. Швидше навпаки, кожна з цих історій якнайкраще резонуватиме з мінливим весняним настроєм, спонукатиме до рефлексії та надихатиме йти проти течії.
 
 
Поміж сірих сутінків, Рута Шепетіс
 
16+*
Рута Шепетіс Поміж сірих сутінків / переклад з англ. Ганни Яновської. — Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2016. — 224.
 
Сюжет роману Рути Шепетіс «Поміж сірих сутінків» нагадує історію про ураган, що одного дня переніс затишний будиночок Дороті до незнайомої країни. Власне, саме з урагану, яким стала для литовців сталінська анексія, усе й починається – одного вечора до помешкання родини Вілкайте вриваються енкаведисти й уже за кілька годин п’ятнадцятирічна Ліна разом із мамою та братом опиняються у бруднючому ешелоні, що рухається у невідомому напрямку. Десь там у минулому залишається справжня ідилія – затишна оселя, вишукані манери, книжки та дорога порцеляна, розумні розмови про мистецтво, науку й політику, відпочинки біля моря, плани на майбутнє і думки про перші поцілунки. А попереду, здається, тільки біль і страждання, якими сповнені тривожні картинки Едварда Мунка – улюбленого художника Ліни. Як і Дороті, Ліна мріє повернутися додому, мріє знайти свого тата, університетського професора, якого енкаведисти запроторили до радянської в’язниці, мріє повернути собі свою буденну литовську ідилію. Але у таборах Сибіру та безлюдного морозного Заполяр’я немає ні чаклунок, ні чарівних черевичків. Єдине, що залишається в Ліни та її рідних – хоробрість, чуйне серце та мудрість, які допомагають боротися за життя навіть тоді, коли воно перетворюється на пекельну муку, які, власне, і дозволяють їм зберегти людські обличчя у світі, більшість мешканців якого перетворилися на справжніх хижаків.
 
Ви коли-небудь питали себе, якою є ціна людського життя? Того ранку життя мого брата вартувало кишенькового кодинника.
Розповідаючи усю цю бентежну й жахаючу історію устами своєї юної героїні Рута Шепетіс, американська письменниця литовського походження, лишається надзвичайно переконливою як історично, так і психологічно. Вона вправно жонглює реальними фактами та маніпулює емоціями читачів, змушуючи їх співпереживати героям, страждати разом із ними, розуміти їх, буквально ридати, але водночас не втрачати здатності думати, аналізувати й робити висновки.
 
 
Розмальована мама, Джаклін Вілсон
 
11+*
Джаклін Вілсон Розмальована мама / переклад з англ. Володимира Чернишенка. — Тернопіль : Навчальна книга – Богдан, 2016. — 260 с.
 
Ми полюбляємо із захватом розповідати про сильних жіночих персонажок. Персонажок, які долають усі перешкоди, уникають важких ударів долі й урешті-решт досягають свого. Говорячи про таких персонажок, ми не рідко згадували дівчат відомої британської письменниці Джаклін Вілсон – активних, самодостатніх і вольових героїнь з різними характерами, але незмінно міцним внутрішнім стрижнем. Однак 33-річна Маргарита, героїня, на честь якої названо повість «Розмальована мама», – зовсім не така. Вона слабка жінка, яка понад третину життя страждає через те, що її покинув блакитноокий красень Майкі. Вона «погана» мати, яка зовсім не вміє опікуватися своїми двома доньками. Вона просто «неправильна» доросла, яка замість роботи, ходить на вечірки, набиває собі нові й нові татуювання, випиває і потроху божеволіє. Іншими словами, вона – повна протилежність класичним дівчатам Джаклін, однак історія про неї також викликає захват, дивує і залишає по собі цілий океан вражень.
 
Насправді головною героїнею та оповідачкою повісті «Розмальована мама» є не мама Маргарита, а її молодша донька Дельфінія. Дельфінія – десятирічна дівчинка із дислексією і непримітною зовнішністю (улюблений типаж Джаклін Вілсон), яка довго не може знайти друзів у школі, не може не любити свою «неправильну» маму, не може зрозуміти старшу сестру, якій захотілося жити «абсолютно нормальним» життям, і не може вирватися із замкненого кола – заплутаної та сумної ситуації, у якій усі є в певному сенсі жертвами обставин, усіх можна зрозуміти, отож навряд удасться знайти винних.
 
Як і роман Рути Шепетіс, повість Джаклін Вілсон «Розмальована мама» має дещо спільне з фантастичною історією Лімана-Френка Баума. Маємо тут і відьму-чаклунку із зеленими очима, і справжнє «Смарагдове місто», і віру в ілюзії, і розчарування, яке традиційно приносить ця віра. Втім, попри розчарування, у житті розмальованої мами та її доньок не все так погано, бо… бо Джаклін Вілсон завжди допомагає своїм дівчаткам, навіть якщо вони не активні-самодостатні-вольові, знайти у фіналі історії промінь надії на щастя.
 
 
 
Літня книжка, Туве Янссон
 
15+*
Туве Янссон Літня книжка / переклад зі швед. Наталі Іваничук. — Львів : Видавництво Старого Лева, 2017. — 160 с.
 
«Літня книжка» належить до тієї категорії текстів, у яких найважливіше залишається не написаним, а прихованим між рядками. І хоча решті дитячих і не дуже дитячих текстів Туве Янссон  властива така ж особливість, у «Літній книжці» вона відіграє ключову роль.
 
На перший погляд, ця повість просто розповідає про літо, що його дівчинка на ім’я Софія проводить разом із бабусею і татом на майже безлюдному острові у Фінській затоці. Літо, сповнене маленьких і непримітних пригод, прогулянок, розмов і нечастих зустрічей з іншими – такими несхожими одне на одного – людьми. За усіма цими дрібничками минають дні, минають ночі, минає літо… І повість закінчується. Але тільки на позір, адже навіть перегорнувши останню сторінку книжки, не припиняєш думати про те, що авторка вирішила замовчати – про переживання трагедії, про біль, який об’єднав двох жінок, маленьку Софію і її дорослу бабусю.
 
Якщо я не розкажу, то й ніхто більше; усе забудеться й загубиться.
Попри спокійність та розміреність оповіді, попри всю її меланхолійність та медитативність, читання «Літньої книжки» дещо нагадує бентежне очікування грому після блискавки. Кожна нова сторінка, кожен розділ сповнені цього чатування – ніби от-от пролунає важкий гуркіт, від якого обов’язково закладе вуха, ніби от-от героїні нарешті зізнаються в тому, як їм важко жити з тим, що сталося. Але ні, нічого не чутно, тож читачеві доводиться самостійно шукати у тексті натяки та сліди, бачити у всьому інший, глибинний сенс: у подіях – символізм, в описах – метафори, у словах – неоднозначність.
 
 
Oh, boy! Марі-Од Мюрай
 
16+*
Марі-Од Мюрай Oh, boy! / переклад з фр. Зої Борисюк, Олени Борисюк. — Київ : Рідна Мова, 2017. — 176 с.
 
І знову розчарування та невиправдані сподівання. Щоправда, цього разу на додачу до драматизму маємо щедру порцію справжньої французької іронії, через що читачам дійсно не лишиться нічого іншого, як бодай подумки, гортаючи сторінки роману, плакати. Плакати як не від сміху, так від горя, як не від горя, так від сміху.
 
Вони живуть ніби в пустелі. Ні сім’ї, ні друзів. Нікого. Соціальний вакуум.
У центрі сюжету — історія про трьох дітей, мати яких покінчила життя самогубством, випивши «Фрош» (чи, може, «Доместос»?), а батько давно зник невідомо де. Тож головним викликом для трійки Морлеванів та, певна річ, соціальних робітників, які займаються їхньою справою, стає необхідність знайти того, хто зможе наважитися взяти їх усіх під опіку. Усіх, бо чотирнадцятирічний Сімон, восьмирічна Морґана та п’ятирічна Веніза — одне ціле, одна родина. Але, на жаль, діти — це не плитка шоколадки, з якою все просто та зрозуміло, з дітьми завжди з’являється одне-два-три-чотири «але», що заважає планам здійснитися, завжди з’являється щось, що змушує постійно повторювати просякнуте розпачем та легкою іронією «Oh, Boy!». Бо так влаштоване життя: хтось красивий, хтось нещасний, хтось гей, хтось багатий, а в когось – лейкемія.
 
Під час однієї з презентацій роману, Марі Од-Мюрай зізнається, що перед тим, як написати цю книгу, прочитала багато реальних і часто дуже трагічних історій про долю сиріт, про життя у притулках та пошуки нових «батьків». Але у своєму тексті вона, як і Джаклін Вілсон, вирішила врятувати своїх героїв — не казковим хеппі-ендом, а невеликою перемогою над смертю.
 
Із нетерпінням чекатимемо на ваші враження від прочитаного у коментарях до цієї добірки. Приємного читання!
 
* Усі зазначені вікові обмеження є умовними, тож у виборі краще покладайтеся на (читацький) досвід.
 
 
 

Коментарі

Щоб залишити коментар, необхідно

imageimage