"На жаль нічого не вдалось знайти за вашим запитом."
"На жаль нічого не вдалось знайти за вашим запитом."

Перевинайти стосунки. Нотатки із обговорення книги «Розмови з друзями»
Студентки Френсіс та Боббі, які колись зустрічалися, зараз виступають разом на поетичних читаннях і насолоджуються молодістю. Шлюб актора Ніка й письменниці Меліси переживає не найкращі часи, але вони продовжують бути разом. Саме в такий час дві пари героїв знайомляться на сторінках першої книги Саллі Руні «Розмови з друзями». Між ними складаються відверті й непрості стосунки і виникають щоразу напруженіші розмови… 
 
Українською «Розмови з друзями» вийшли в перекладі Анастасії Коник та з обкладинкою Назара Гайдучика. Останнього дня літа Анастасія разом із Іванною Фрищин та Володимиром Бєгловим обговорили новинку в Книгарні-кав’ярні Старого Лева у Львові. А ми занотували для вас найцікавіші уривки з розмов спікерів, а також читачів, які долучилися до обговорення.
 
***
 
ПРО ВРАЖЕННЯ ВІД КНИГИ

Анастасія Коник: Про що ця книжка? Збоку видається, що це доволі просте питання, але для мене воно таким не є. Звертаючись до анотації, можна дізнатись, що це книга про стосунки і про якісь складнощі в них. І, як випливає з назви, — про розмови з друзями. Але тільки згодом ми побачимо, чи були ці розмови. І в якому обсязі вони там з’являються. 
 
Іванна Фрищин:
Для мене «Розмови з друзями» — це книга про особистість, яка шукає своє місце десь у цьому світі. Яка рухається, робить різні речі, будує стосунки, шукає, помиляється. Для мене це книга-щоденник. 
 
Володимир Бєглов: Анастасія сказала, що ми ще побачимо, чи були у розмовах з друзями справжні розмови. А я б хотів додати, що ми також побачимо, чи були у стосунках між цими людьми власне стосунки? Чи, можливо, вони в ці стосунки лише грали?

У багатьох рецензіях Саллі Руні називають «Селінджером для міленіалів». Авторкою, яка не повчає, не намагається дати відповіді на одвічні питання, а просто відображає реальність, в якій сьогодні живуть молоді люди. 
 
Проаналізуйте своє життя. Ми у своїх розмовах також часто говоримо про ідеї та ідеології, про недосяжних нам людей, до яких маємо доступ лише через соціальні мережі, але рідко говоримо про те, що відчуваємо самі. Про власні почуття і відчуття. Ми, як і головна героїня книги Френсіс, вміємо писати красиві вірші та публікувати їх заради лайків у соціальних мережах. Але рідко можемо пояснити свої почуття без рими. Прозою. Звичайними словами. 
 
ПРО ПЕРЕКЛАД
 
Анастасія Коник: Із перекладом цієї книги великих складнощів уже не виникало. Та коли я перекладала роман Саллі Руні «Нормальні люди», важко було навіть зрозуміти, як саме передати пряму мову. Адже в Руні вона оформлена не за загальноприйнятими правилами. Вона подана радше як потік думок. Це особливий стиль авторки. Я читала багато відгуків та інших книжок і думала, у який спосіб найкраще оформити текст, щоб він добре відтворював цей стиль. Дещо схоже я знайшла, наприклад, в «Амадоці» Софії Андрухович.

Коли я зрозуміла, як варто оформити текст в українському перекладі, проблем більше не виникало. Хоча все одно час від часу важко було навіть розрізнити, де описано думки героїв, а де — промовлені ними слова. 
 
 
ПРО МОЛОДЬ У КНИЗІ ТА В ЖИТТІ
 
Іванна Фрищин: Коли ми говоримо про сучасних двадцятилітніх, я одразу згадую, що останні дослідження говорять, що підлітковий вік зараз триває до 25 років. Це наслідок розвитку нашої кори головного мозку. Як на мене, такий факт дуже добре вписується в концепцію цієї книги. Адже вона в певному сенсі дуже підліткова. У «Розмовах з друзями» є багато про пошук себе. Герої намагаються зрозуміти, хто вони. Але мислення у них дуже кардинальне і доволі підлікове. Їм потрібно все або нічого. І при цьому вони багато чого не говорять безпосередньо людям, яким хочуть донести інформацію — вони кажуть це самі собі. Дуже багато розмов відбувається у голові кожного з них. 
 
ПРО СТОСУНКИ У КНИЗІ ТА В ЖИТТІ
 
Володимир Бєглов:
Спробую зараз ступити на дуже небезпечну і нетривку землю, але це питання постійно виникало в моїй голові під час читання «Розмов з друзями». Воно звучить так: «Чи не переросло людство формати стосунків, які були популярними і визнаними колись?». Можливо, саме тому герої так страждають на сторінках цієї книги?

Саме тому Нік пробує зберегти шлюб із Мелісою, але при цьому почувається набагато щасливішим із Френсіс. Саме тому дівчата спершу намагаються якось почати стосунки, а потім це вже й не стосунки зовсім… Можливо, людство просто переросло патерни стосунків, які були раніше, і Саллі Руні штовхає нас до того, щоб перевинайти нові?
 
РОЗМОВИ ЧИТАЧІВ
 
«Читаєш перші 10, 15, 20 сторінок і думаєш: “Що це? Про що воно?”. А потім сюжет розвивається, книга починає не те що затягувати, але показує, що написано просто, перекладено чудесно, якогось подвійного-потрійного дна немає, а стільки всього виринає з тексту!»
 
«Я думаю, що всі книжки Саллі Руні — про те, що в кожного покоління є свої проблеми. Пишуть про покоління, яке пережило війну. Про покоління, які були свідками важливих політичних ситуацій або страшних подій. А Руні пише про покоління, яке ні з чим таким прямо не стикалось, але все одно має свої проблеми. І вона їх не знецінює».
 
«Із цього на позір простого тексту щось прозирає і затягує читача. Здається, що в книзі немає нічого складного і що авторка не зробила чогось такого, що мало б затягнути з головою. Але ж все одно затягує!»
 
«Кожне слово чи два слова, які я почула від спікерів, можна розвинути в окремий клубок історії. В окремий кейс. Настільки це цікаво. Володимир говорив про ігри в стосунках. Це дуже цікаво зараз, коли навіть на дистанційній формі навчання методологія викладання передбачає певну гейміфікацію. Ми можемо грати, ми повинні грати, і так ми власне й робимо. Але чи ми собі в цьому признаємось? Це вже інше питання…»
 

Коментарі

Щоб залишити коментар, необхідно

imageimage