«Parasol»: паліативна допомога – це не про смерть, а про життя
У рамках Книжкового Арсеналу відбулась презентація дуже важливого соціального арт-проекту та книги «Parasol», які мають стати свідченням того, що мистецтво може і мусить бути соціальним та допомагати тим, хто потребує нашої підтримки. Збірку оповідань та есеїв презентували керівник проекту «Parasol» Настасія Євдокимова, співупорядник книги Іван Рябчій, радник міністра охорони здоров’я з питань паліативної допомоги Леся Брацюнь, одна із співавторок книги Галина Крук, головний редактор «Видавництва Старого Лева» Мар’яна Савка, спеціалістка з паліативної допомоги в Івано-Франківській області Людмила Андріїшин, акторка, медіаторка теми паліативної допомоги Ірма Вітовська, виконавчий директор Міжнародного фонду «Відродження» Євген Бистрицький, голова ГО «Фонд «Європа ХХІ» Галина Усатенко, автор післямови до книги Дмитро Дроздовський.
«Існує думка, що смерть не стосується кожного з нас безпосередньо, – говорив Євген Бистрицький. – Ця книжка намагається обернути такий підхід до сприйняття правди. Коли ми переживаєм смерть рідних, то перестаємо дивитися на смерть як на характеристику чогось, що стосується когось іншого, але не тебе. Мораль книги в тому, що смерть стосується кожного з нас. Смерть завжди пов’язана з турботою, і про того, хто помирає, і турботою про власне життя».
«Говорячи про турботу, вважаю, що ми повинні турбуватися не тільки один про одного, а й держава повинна про нас турбуватися», – додав Іван Рябчій.
Радник міністра охорони здоров’я з питань паліативної допомоги Леся Брацюнь розповіла, що колись про паліативних пацієнтів, особливо дітей, раніше не говорили. Зараз держава звертає все більше уваги у цьому напрямку. «Зараз міністерство повернене обличчям до цієї тематики у кількох напрямках. Передовсім, удосконалення законодавства. Важливо, щоби медичні працівники мали можливість надавати допомогу паліативним пацієнтам. Ще п`ять років тому це було проблемно. Далі – держава зареєструвала сильний знеболювальний таблетований апарат, який довго не був доступним, не кажучи вже про доступність його використання за межами лікарень. Третя річ – ці ліки можна мати вдома 15 днів, раніше цей термін тривав до 3 днів, а далі доводилось знову йти за рецептом до лікаря. Також почали законодавством затверджувати документи, які дозволять утворювати виїзні служби, котрі будуть їздити на виклики додому до паліативних пацієнтів».
Пані Людмила Андріїшин переконана, що паліативна медицина – це не про смерть, а про життя. «Паліативна допомога – це про гідне життя до останньої подиху. Я сподіваюся, що ця книга буде працювати як соціальний проект і допоможе тим, хто потребує підтримки. Якщо у родині є хтось хворий, не треба ховати його від світу, треба допомагати йому. Так ми станемо кращими».
«Знаєте, існує багато філософських визначень, що таке життя, – говорив Дмитро Дроздовський. – Мені імпонує таке: «Життя – це опір реальності». Життя паліативних пацієнтів у момент, коли вони розуміють конечність шляху, у них почитає інакше тікати годинник, у них міняється оце сприйняття опору реальності. Кожна людина повинна пережити щастя. Такий проект спрямований саме на те, щоби подарувати людям якусь хвилину щастя через текст, допомогти усвідомити смерть як важливу частину життя. А ще – підштовхнути прожити гідно цей шматочок часу, що залишився. І померти гідно».
Одним із важливих проектів у культурному просторі, спрямованих на допомогу паліативним хворим, став «Оскар і рожева пані». Авторка проекту Ірма Вітовська розповіла, що він допоміг зібрати чимало коштів на допомогу дітям, а також поділилася власними роздумами про смерть. «Ставлення до смерті для нас не є таким сакральним актом, як до народження. Проте, коли впустити її у свою свідомість, стале легше жити. Ви будете жити тут і сьогодні, робити все на повну силу. Часто ми боїмося болі. Смерть подолати не можна, а от біль – так. Люди можуть допомогти хворим спокійно пройти цей час, що залишився, безболісно. Коли ми будемо знати, що смерть як контролер є у кожному з нас, ми будемо більше брати відповідальності та ініціативи на себе, станемо сміливішими і милосерднішими».
Книга побачила світ у «Видавництві Старого Лева», тож про те, як видавництво наважилося на таке видання, розповіла Мар`яна Савка. «Ми погоджувалися на цей проект, бо розуміли, нам усім складно виходити із зони комфорту, це може бути інколи болісно. Але потрібно робити над собою зусилля і допомагати тим, хто справді потребує нашої допомоги, як би складно це не давалося. Важливо робити цей крок, долати себе і підтримувати інших. І ця книга може стати одним із способів підтримати паліативних пацієнтів».
«Треба міняти ставлення до хвороби і до людей, які хворіють, – долучилася до розмови співавторка книги, письменниця Галина Крук. – Література завжди є шансом відчути щось інше, той досвід, який ти не переживаєш. Можливість відчути чиїсь почуття міняє людей зсередини. Думаю, що ця книжка мала би працювати на цю зміну».
Більше фото з події: Старий Лев на VІІ Книжковому Арсеналі
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно