«Осиний мед дикий» - історична пам’ять душі
«Осиний мед дикий» - збірка коротких проникливих новел, яких давно не було в українській літературі. Книга Ірини Савки була презентована «Видавництвом Старого Лева» у суботу, 14 вересня в рамках 20. Форуму видавців у Львові.
- Ми презентуємо незвичайну книжку: вона перша для своєї авторки – Ірини Савки і дорога не лише її дочці - головному редактору видавництва Мар’яні Савці, а й всім «старлевівцям», які дуже чекали виходу збірки, - почала розмову Катерина Міхаліцина. - Це – одна з найживіших книжок, які ми маємо. Прочитавши її, ніхто не залишається байдужим, а більшість людей не може стримати сліз…
- Серед двадцяти книг, які ми підготували до Форуму, це видання для мене найважливіше та найзнаковіше, - зізнається Мар’яна Савка. - «Осиний мед дикий» відкрив для мене цілий пласт життєвих історій, багато з яких я чула в дитинстві уривками. Після того, як мама почала писати цю книжку, для мене склався унікальний пазл світу, де живуть звичайні люди з незвичайними історіями. Я щаслива, що мама зуміла спіймати ці емоції та перенести їх на папір. Тепер я вже знаю, що я донька письменниці!
- Хочу подякувати людям, які були причетні до виходу цієї книги, і кожному, хто захотів, аби вона ожила, - говорить Ірина Савка. - Я не збиралась бути письменником, але ті історії, які були закладені в мені ще з мого дитинства, треба було виштовхнути на поверхню. Я пішла в минуле не тільки своїх дідів, але й прадідів, які жили в селі і пережили дуже і дуже багато. Історії в книжці пов’язані з селом, адже село – маленька держава та велика родина, яка має свої пристрасті та інтонації життя. Я давно не бачила в літературі, щоб звертались до цих питань. Чомусь люди, які живуть в селі, вважаються за людей другого сорту, але вони - прекрасні та мають такі історії, які важко і довго шукати в містах.
- Я перечитала цей рукопис разів чотири, і не тільки тому, що мала його проілюструвати, а ще й тому, що оповіді ці вражають, - розповідає ілюстраторка книги Світлана Фесенко. - Ми, «східняки», іноді не розуміємо «західників», бо маємо різну історію. Моя бабуся - з Одеси, і від неї я чула зовсім інші розповіді. Читати твори Ірини Савки було цікаво, іноді я плакала, чесно. Тому мені і захотілося зробити ілюстрації чорно-білими, а обкладинку - світлу, з блакитним небом, як дитинство, яке ми завжди пам’ятаємо щасливим. Ця книга - історична пам’ять душі. Я вітаю пані Ірину з дебютом, сподіваюся, що буде продовження.
А продовження і справді буде: Ірина Савка вже має кілька нових новел та навіть з десяток казок для малят. Бажаємо їй на цьому не зупинятись!
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно