Ольга Войтенко: «Cерія “У світлі світляків” – про зв`язок між людьми»
У світлі свічок презентували другу книжку із серії українського фентезі Ольги Войтенко «У світлі світляків. Пошуки відправника» у київській книгарні-кав’ярні Старого Лева. Друга книжка нещодавно вийшла у «Видавництві Старого Лева». Про першу і другу частини із серії, драконів та героїв авторку розпитувала блогерка і модераторка заходу Анна Полегенько. Ми занотували декілька цитат із зустрічі від авторки:
Головна героїня Єва-Ліза частково написана з мене. Але лише частково. Це збірна героїня, хоча вона має прототипа за зовнішністю – її вигляд я списала із дівчинки, яку знайшла в Інстаграмі.
У цих книжках мені хотілося розповісти, крім сюжету, багато легенд – українських і не лише. Я за професією сценаристка. Але ці історії не схожі на кіно. Вони розвиваються не лінійно, вони – розширюються.
У цій серії заклала метафору дорослішання. Спочатку в тебе є батьки, твій дім, ти знаходишся лише там. Потім починається дорослішання – навчання, подорожі. Ці герої не ходять до школи, вони дорослішають у пошуках.
Дракони тут з'явилися із міфології декількох країн – Японії, Британії, України, Румунії. Драконів багато є у фентезі, ними не здивуєш, але в цій історії вони з'явилися органічно.
Мені хотілося поговорити про те, що є різні родини. Не завжди родина – це ті люди, які вірять і підтримують, часом це люди, які з тобою навіть не спілкуються. Цим класні книжки: коли ти читаєш, бачиш, що може бути інакше, як в позитивний, так і негативний бік. Тому в історії з'явилися ці родини із різними стосунками. Мені хотілося показати, які діти в цих родинах виростають.
Коли вийшла книжка, всі говорили про те, що вона про зникнення інтернету. Але це лише одна із подій. У цій серії багато технологій та інновацій. У книжці є, наприклад, пташка-робот. Або ж герой-ліхтарник – це напівлюдина-напівдух.
Частково я схожа на героя історії – Тіма, бо люблю багато читати. Але також люблю й інтернет, як Єва-Ліза. Для мене важливий Інстаграм, я знаходжу там цікавих людей і обличчя, які згодом стають моїми героями. Макс – це герой, якого я написала не з себе, а для себе. У школі мене не дуже добре сприймали однолітки. Макса я вигадала, щоб вирішити для себе цю ситуацію. Він на мене схожий на перший погляд, але всередині – інший.
У мене є папка в комп'ютері із усією інформацією про героїв: де вони народилися, хто їхні батьки, коли у них день народження. Дати днів народження обираю із днів народжень своїх друзів та рідних. З цього можна зробити ще одну книжку. У процесі писання збираю також питання, які виникають по сюжету, щоб мати на них відповіді.
Обидві обкладинки намалювала Ана Годісь. Я мріяла, щоб вона створила ілюстрації до моїх книжок. В мене немає чітких уявлень про зовнішність героїв на ілюстраціях. Мені навпаки цікаво, як це побачить художник. Тому обома обкладинками я дуже задоволена.
Ця серія про зв'язок між людьми. Дуже важливо, щоб він існував. Про речі, яких не бачиш, але вони поряд існують. Коли ти перестаєш дивитися на життя, як звик, то бачиш дуже багато нового. Коли виходиш з дому — бачиш ліс і драконів, і ще багато всього. Це метафора про вихід за межі свого бачення. Навколо нас існує ціла планета і стільки всього цікавого.
Ми, люди, називаємо себе найрозумнішими, але, можливо, це не так. Ми маємо багато обов'язків і проблем: де жити, де взяти гроші тощо. Тварини цього не мають, вони — вільні. Ми самі вигадуємо собі рамки. Мої герої не мають цих рамок, вони інакше дивляться на світ.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно