0(800) 501 508
 
Цілодобово
Кошик 0 грн

Новина

по:
В період з:
Ольга Купріян: Я написала свою книжку, спостерігаючи за дітьми у власному дворі
Третій день 28 Book Forum потішив юних і дорослих книгоманів зустріччю із письменницею Ольгою Купріян і розмовою про її захопливу новинку «Мирослава та інші з нашого двору»!
 
У Львівській обласній бібліотеці для юнацтва ім. Р. Іваничука про дитячі пригоди і мрії, радісні миті та складні теми у житті, написання книги та її героїв говорила авторка із модераторкою Анною Полегенько. А ще – разом із маленькими читаками провели справжній ритуал… викликання загадкової Гумової Дупи!
 
Зібрали кілька цікавих цитат Ольги Купріян із книги:
 
Про процес писання книг
 
Мій метод – спостерігати за людьми. І якщо мені треба писати про дітей, то я спостерігаю за ними. Я виходила гуляти зі своєю дитиною, якій 6 років. Я гуляю на дитячих майданчиках. І там часом можна побачити цікаві речі. Інколи я підслуховую, записую.
 
 
 
Я написала вже більше 10 книг. Але є жарт, що письменники пишуть дупою. Робота письменника – це спостереження, багато обдумування. Я сиджу і буквально пишу – це найскладніша та наймарудніша робота. Цю книжку я записала за два тижні. А потім команда Старого Лева з нею працювала: редагували, верстали, Альбіна Колесніченко малювала, далі друкували, і тепер ми презентуємо її.
 
Про героїв книги
 
Цю книжку я написала, суто гуляючи у своєму дворі. Тому це «інші з нашого двору», з мого двору. У ньому є будинок 5в, у ньому живе загадковий герой, якого у книжці називають Панама. І тут є реальні діти, за якими я спостерігала. Навіть дівчинка Мирослава – її ім’я я не змінювала. Тут також є песик Джонік – його ім’я теж не змінене.
 
 
Що роблять маленькі герої книги? Живуть в місті, граються в себе у дворі, проводять таємні ритуали, зароблять гроші (вигулюють песика Джоніка: бабуся, яка його вигулювати не може, платить цим діткам). Часом вони роблять заборонені речі. Наприклад, ідуть кудись із двору самі. І проводять таємний ритуал.
 
 
Якось реальна дівчинка Мирослава у моєму дворі віддубасила хлопця, захищаючи молодшого хлопчика Дениса, якого обізвали сепаром. І я подумала: ого, я б теж хотіла такою бути мужньою. Чому Дениса так назвали? Бо він – переселенець із регіону, де зараз триває війна. Але навіщо я писала про переселенців? Річ у тім, що навіть в маленькому дворі чи одному під’їзді можуть бути дуже різні люди. В моєму під’їзді живуть переселенці, живе бабуся з песиком та інші люди, які стали героями книжки в той чи інший спосіб.
 
 
Про Гумову Дупу
 
Про Гумову Дупу майже ніхто не знає. І якось я зрозуміла, що я остання людина, яка знає як її викликати. Я говорила з колегами, письменницями, батьками, бабусями і дідусями, дітьми, і ніхто цього не знає. Тому я вирішила, що це моя місія – написати книжку, у якій передам цей ритуал. Якщо правильно привести ритуал з дотриманням усіх умов, то Гумова Дупа може залишити вам жувальні гумки. Але це дуже складно. Інколи бувають жертви (жартує). Герої у книжці викликають Гумову Дупу на гаражах. А їм цього категорично не можна робити, і вам не раджу лазити по гаражах. Врешті в них нічого не виходить. Але моє завдання передати цей ритуал далі – може, у читачів вдасться його реалізувати.
 
 
 
 
 
 
Вам може бути цікаво
«Сад відпливає»: презентація книги Іди Фінк у Тернополі
«Залишаюсь українцем»: жива книга спогадів Богдана Гаврилишина
«Сад відпливає»: презентація книги Іди Фінк у Львові
Школа в житті та книжках: онлайн-розмова з авторками книг для підлітків
Яскравий світ поезії для найменших читачів
Онлайн-презентація книги «Селфі в Парижі»
stary_lev Стежити
дописів читачів