Ольга Герасим`юк: «Я люблю мандрувати світом і "підглядати" за людьми»
Ольга Герасим'юк презентувала киянам свою збірку короткої прози та есеїстики «Я повернулася. Люблю», що нещодавно вийшла у «Видавництві Старого Лева». Разом із модераторкою Ольгою Мусафірової говорили про мандри Україною та подорожі, що покликані щось змінити у житті, про Слов’янськ та Східну Україну, про людей та любов у цих історіях. Ми занотували декілька думок із зустрічі:
Ольга Герасим’юк:
«Часто я пишу про те, що мене хвилює. Назва цієї книжки – це назва однієї із історій, яка розповідає про моє повернення додому, в Пирятин. Загалом книжка зібрана із багатьох моїх вражень та історій, що зі мною та людьми навколо траплялися. Я люблю мандрувати світом і "підглядати" за людьми. Люблю дізнаватися, які вони насправді. Як вони між собою спілкуються, які у щасті, а яку – у самотності. Люблю спостерігати за старими парами. Вони підкреслюють, що любов є. Я довго думала, чи варто із цих записів робити збірку. Але мене вмовив письменник Сергій Осока, який став редактором цієї книжки».
«Однією із моїх яскравих подорожей була подорож на Ньюфаундленд. Це особливе місце, на якому я відчула тепло і затишок. Навколо було багато мистецтва, а також поваги до старших. У місцевому музеї був светр – светр, знятий з останнього тіла, під час катастрофи на Титаніку, що сталася поряд цього острова. Мене це так вразило, що я вирішила написати про хлопця, власника цього светра, бо хто ж про нього ще напише. Мені хочеться проговорити вголос те, що, можливо, ніхто не зробить».
Ольга Мусафірова:
«Ольга Герасим’юк має здатність своєю творчістю вивільняти любов, якої так бракує в світі. І якої бракує сучасній Україні. Ця книга – ліки для людей із пораненими душами».
«Я відчуваю, коли автор хоче з мене витиснути сльози, і тоді не заплачу ніколи. Цю книжку я почала читати у транспорті, і сльози з мене почали котилися самі. Ця книжка дуже болісно в мене проникла, хоча зовні речі у цій книжці дуже далекі від мене».
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно