Олексій Чупа: «Я досі перебуваю у пошуках свого тексту»
У четвер, 23 червня, у київській Книгарні «Є» відбулася презентація нової книжки Олексія Чупи «Вишня і Я», що вийшла у «Видавництві Старого Лева». Про зміну поколінь письменників, про колективне та персональне у їхніх творах, про прототипи та героїв книги «Вишня і Я» говорили автор видання та поет Мирослав Лаюк.
Олексій розповів, чому для свого нового твору обрав лінію миру, доброти та турботи.
«Є у мене така риса – я намагаюся кожен текст писати по-іншому. В іншому жанрі, в іншому стилі, - зізнався письменник. - Що, напевно, означає, що я досі перебуваю у пошуках свого тексту. Я відчуваю, що у «Вишні» я підсвідомо уникав агресивної лінії в надії від неї відпочити. Хотілося створити теплий текст, який закінчується добре, в якому майже не відбувається поганих речей, в якому всі задоволені, всі щасливі, в якому всім затишно. Можливо, таким чином підсвідомо проявляється втома від агресії, якою переповнений наш медіапростір, хоча текст був написаний влітку 2013 року. Тоді ми, виявляється, взагалі нічого не знали про агресію».
Часто письменників питають про те, як їм писався той чи інший твір, і чи є книжка у чомусь автобіографічною. Олексій розповів про особисте у цьому творі, а також про особливу мудрість героїні книжки.
«Я зрозумів ще коли писав, що діти у такому віці так не мислять і так не вчиняють. Певною мірою це навмисне намагання заплутати читача, щоб виникло питання - а чому саме так? Бо це наче гра, у якій герої мають з’ясувати, хто з них більше дитина - Ярчик чи Вишня. Очевидно, що Ярчик – це я. Тридцять з чимось років, перекотиполе, не-притули-голова, і теж у цьому світі прагне компенсації та балансу. Але я б хотів, щоби моя дитина була не на свої роки мудрою».
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно