0(800) 501 508
 
Цілодобово
Кошик 0 грн

Новина

по:
В період з:
Олександра Бакланова: «Долання внутрішніх страхів і відчуття загрози – це те, над чим нам доведеться працювати ще кілька поколінь»
На днях львів’яни мали чудову нагоду зустрітися з Олександрою Баклановою - бізнес-тренером, експертом зі стратегічних питань та управління змінами. Відкрите інтерв'ю традиційно відбулося у рамках проекту Мар'яни Савки «12 неймовірних жінок…», Олександра та Мар’яна говорили про свободу та відповідальність. До вашої уваги – короткий витяг з розмови.
 
«Олександра Бакланова – людина, якій сам Бог велів у нашому проекті  говорити про цінності. Вона з цим стикається мало не кожного дня у комунікації, стратегічних сесіях, у розробці стратегій, – розповіла Мар’яна Савка. – Олександра Бакланова є співзасновником і директором компанії «pro.mova». Співпрацює з такими установами, як Києво-Могилянська бізнес-школа, з львівською бізнес-школою УКУ. Є учасником Несторівської та Унівської груп, які займаються створенням нового іміджу України не лише в очах світу, а й в очах нашого українського суспільства.
 
Саша  дуже багато працює з іншими людьми, ділиться цінностями, за якими живе сама... Тема нашої зустрічі звучить як  «Логін – свобода, пароль – відповідальність». Бо свобода без відповідальності – це щось дуже анархічне і навіть агресивне».
«Я розкажу звідки ця комбінація слів взялася, – продовжила Олександра Бакланова. – Історія у тому, що однією з постмайданівських ініціатив було створення Музею свободи. Далі ця ініціатива об’єдналася  з ініціативою Музею Майдану, сформувалася спільна команда. Коли ми придумували способи, як допомогти людям зрозуміти, відчути, з’ясувати свободу, то усвідомили, що варіанти можуть бути найрізноманітніші. І саме ця комбінація слів – це те, що я придумала для інтернет-сторінки цього музею. У Музею Свободи мав бути слоган : «Логін – свобода, пароль – відповідальність». У цій зв’язці ми хотіли передавати ідею того, наскільки ці концепти пов’язані між собою і як важливо, користуючись одним, пам’ятати про інше. Кожного разу, коли ми користуємось свободою невірно, то робимо крок назад, створюємо проблеми для суспільства».
 
 
«Документ Несторівської групи відкривається фразою «Україна хоче змін і боїться їх». Гадаю, ми всі більш-менш розуміємо, чому хочемо змін і ще більше розуміємо, чому ми їх боїмося. Разом з Несторівською групою ми це глибоко і детально розбирали. Європейський світ мав багато випробувань впродовж ХХ століття, але в українців (на відміну від мешканців Західної Європи) катастрофи були абсолютно у кожному поколінні. Перша світова війна, Голодомор, Друга світова війна, боротьба за самоідентичність у 60-тих, Чорнобиль, складні 90-ті, одна революція, ще одна... Страх змін і уявлення про те, що кожна наступна зміна веде до погіршення, – це щось таке, від чого ми не встигали відійти. Якщо наші європейські колеги переживали якісь катастрофи, а потім наступне покоління вже виростало у кращих умовах і готувалось знову до нормального життя, то через оці катастрофи у кожному поколінні українців у нас випрацювалося таке відторгнення змін, і страх».
 
«Цінність, якої нам бракує найбільше, – це безпека. Це вже проявляється не у розмовах між людьми, це закарбувалося у нашій поведінці. Коли людина перебуває у постійному стані загрози, то у неї виробляється уявлення: для того, щоб у тебе стало більше, у мене має стати менше... Таку людину неможливо переконати, що існують дії, від яких і ти, і я залишимося у виграші.
Вона керується застарілими уявленнями про світ і такими ж засобами виживання. А у сучасному світі виграє той, хто вміє вчасно скооперуватися, злагоджено працювати у команді. Тому долання внутрішніх страхів і відчуття загрози – це те, над чим українцям доведеться працювати ще кілька наступних поколінь. Щоб краще передати масштаб проблеми, наведу маленький приклад із дослідження наслідків Голодомору у сучасній Україні, коли харківський респондент стверджував, що не було ніякого Голодомору, просто були важкі часи, а геноцид українців є вигадкою політтехнологій. А у самого у коморі – 100 кг картоплі, 50 кг цукру і по 20 кг усіх основних круп. Так, він вважає Голодомор вигадкою, але досвід його батьків і дідів закарбував у його підсвідомості, що завтра може не стати їжі, потрібно запасатися, оточувати себе з усіх боків тим, що дасть впевненість у безпеці».
 
 
«Найважче у розумінні України нашими західними партнерами (і, до речі, нами самими також) - усвідомити, що основний розкол іде не на рівні Схід-Захід, не між україномовними і російськомовними, не між католиками і православними, а між тими, хто прагне нової моделі суспільства і тими, хто хоче залишитися у радянському варіанті. Оцих прихильників радянської моделі, які не хочуть (чи не можуть) перелаштовуватись, дуже багато і серед україномовних та російськомовних, по всій території України і в усіх конфесіях. Це радянське мислення дуже помітне у манері ведення дискусій, коли опонента треба не лише переконати у тому, що він неправий, а й знищити.
 
Радянське мислення – це спосіб досягнення мети через якісь особисті зв’язки. Радянське мислення – це гучне і надривисте висловлення своєї позиції і сприйняття її як єдиноправильної. Ми настільки звикли до радянської моделі поведінки, управління, політики, що навіть не помічаємо проблеми».
 
Вам може бути цікаво
Пострадянський колаж Олега Сенцова
Галина Вдовиченко зустрінеться з читачами у Луцьку
Під прицілом «Оптики Бога»
Озброєні
Михайлова Вікторія
Знижка – 18% на все! Святкуємо 18-річчя «Видавництва Старого Лева»
stary_lev Стежити
дописів читачів