Олександр Зубченко розповів школярам про роман «Перемагаючи долю»
15 жовтня у Києві Олександр Зубченко зустрівся з учнями 8-9 класів школи № 210. Захід відбувся у стінах бібліотеки імені Самеда Вургуна. З нагоди минулого свята Покрови та Дня захисника України «Видавництво Старого Лева» провело серед присутніх невеличкий конкурс на краще запитання для письменника.
Перемогу здобула Владислава, учениця школи № 210 за запитання: «Чи Ви знали, чим закінчиться роман, чи герої «жили» своїм власним життям?».
Як виявилося, до останнього Олександр Зубченко і гадки не мав, що буде у кінці книги – сюжет розвивався сам собою. Звучали й інші запитання:
- Книга здобула перемогу у «Коронації слова» ще 2011 року, а вийшла аж 2014 року – у чому причина? І чому Ви обрали саме «Видавництво Старого Лева»?
- Швидше, це «Видавництво Старого Лева» обирало. «Коронація слова» не лобіює твори, навіть переможців. Роман дуже об’ємний, і не кожне видавництво готове було ризикувати і вкладати у нього кошти. Це комерційна складова, вона володіє думками більшості видавництв. Але вийшло так, що «Старий Лев» перейшов через цей поріг і зважився опублікувати твір.
Головний редактор Мар’яна Савка зрозуміла, що книга читається дуже легко, і читач навіть не помічає, як закінчуються ці 560 сторінок. Наприкінці 2012 року ми вже досягли згоди щодо друку, але довго не могли знайти художника. Аж потім ілюструвати взявся Ростислав Попський. Коли він показав перші ескізи – в думках я йому аплодував. З цього моменту робота над книгою пішла швидко: у червні готова була обкладинка, а вже у серпні з’явилось і саме видання.
- Скільком видавництвам Ви надсилали рукопис?
- Десь 15.
- А що з другою та третьою частинами роману? Яку вони матимуть назву?
- Друга частина – «Козацьке щастя», а третя – «Повій, вітре…». Історія в них розвивається до початку Національно-визвольної війни. Вони написані, надіслані у видавництво і схвалені.
- Чи буде четверта частина?
- Четвертої не буде. Тема закінчена. Взагалі, тема поразок у літературі висвітлена не дуже яскраво: автори, історики чи письменники не хочуть писати про поразки. Наприклад, про постать Богдана Хмельницького писали багато авторів, серед яких Іван Ле, Михайло Старицький, Натан Рибак та інші. Кожен з письменників має свою версію подій. Але ж саме поразки – це передумова подальшої перемоги.
- Чи у героїв є прототипи?
- Це збірні образи козацьких лицарів, які не шкодували життя заради волі України, народу. Їх забрали в полон у такому юному віці, але те добре, те святе, чисте, що вони увібрали від батьків, від церкви, від людей – вони зберегли, і, дякуючи цьому, пережили чужину.
- Чи персонажі наділені якимись рисами вашого характеру?
- Скажімо так: вони мають ті якості, яких я прагну досягти.
- Розкажіть, будь ласка, про ваші творчі плани.
- Зараз я пишу про те, що найбільше хвилює – тема Майдану, тема війни на сході. Робоча назва твору «Нові паростки духу». Я вже написав, мабуть, більшу половину. Зараз суспільство розділилося – за чи проти Майдану. Так і в моєму творі: батько – комуніст і атеїст, мати – вірянка, син – активіст Майдану, дочка – любителька нічних клубів. Твір буде про те, як ці події їх змінюють, виховують.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно