Олег Сенцов: «Я пишу про те, що мені болить»
У вівторок, 16 жовтня, у залі Будинку кіно в Києві кінорежисер Олег Сенцов презентував свою збірку оповідань «Маркетер», написану під час незаконного утримання у російській колонії. Про писання короткої прози, появу ідеї та біографічні складові у книзі Олег Сенцов говорив із головною редакторкою
«Видавництва Старого Лева» Мар’яною Савкою і Анастасією Чорною, першою читачкою, яка розшифровувала рукопис «Маркетера». Ми занотували для вас декілька цитат із зустрічі:
Олег Сенцов:
«Ця книжка про мою молодість і студентські роки. Це логічне і хронологічне продовження книжки "Жизня", яка про дитинство. Крім моїх історій із життя, є історії про інших людей. Оповідання написані від третьої особи. Я намагався подивитися на себе з боку, щоб написати цю книжку чесно. А у в'язниці вона писалася чи ні – різниці немає».
«Я писав у зошиті, мені так звично. Через мій поганий почерк мені вдалося зберегти щоденники, які я вів під час голодування. Ці щоденники я маю намір видати через рік. Там йшлося багато про в'язницю, тому писав максимально нерозбірливо, щоб не відібрали ні ці записи, ні решту рукописів».
«Ця книжка біографічна та автобіографічна. У ній немає нічого вигаданого. Я описував все, що відбулося зі мною, художньою мовою. Тут є чотири оповідання про досить близьких мені людей, з якими вже менше спілкуються. Не всі герої цієї книжки симпатичні. Але на себе корисно подивитися з іншої точки зору, зрозуміти, як стати кращим. Це, мабуть, є одна із цілей мистецтва».
«Я не думаю про минуле. Намагаюся думати про краще, а живу теперішнім. Але інколи накочуються спогади, і вони стають оповіданнями. У мене ніколи не буває моментів, що я сідаю і думаю: "що б написати". Я пишу лише про те, що мені цікаво, що мені болить і справді хвилює. У мене є багато вже написаних сценаріїв. Видані три книжки, а ще дві чекають свого часу. Завжди це починається з історії та ідеї. Вона з'являється в голові і не зникає. Крутиться в думках місяцями, часом роками. Потім я сідаю писати. Ніколи не роблю чернеток та попередніх записів. Для кіно роблю, але для книжок – ні. "Маркетера" я писав під час новорічних свят, коли у в'язниці був більш ослаблений режим. Я написав тоді 11 оповідань за 11 днів».
«Криза – це мій нормальний стан. Мене справжнього знає мало людей. В'язниця була одним із найбільших випробувань в моєму житті, але далеко не найпершим. Можливо, це далося мені легше, ніж інші, бо життя мене било й раніше, і досить сильно».
Мар’яна Савка:
«Коли ми працювали над цією книжкою, то могли лише мріяти, що Олег буде сам її презентувати. Тут багато оповідань, в яких людина знаходиться в певній життєвій кризі. Ця людина опиняється інколи в болоті, інколи в ріці, з яких вона виборсується і намагається щось змінити в житті. Ці історії не завжди для кінематографу, вони не завжди мають динамічний сюжет, але вони усі дуже чіпляють».
Анастасія Чорна:
«Перша думка, яку мала, отримавши цей рукопис, – це велика кількість сторінок рукопису, а саме 187. "Маркетер" був написаний досить розбірливо, з мінімумом приміток та зірочок, і це все спростило роботу. Розшифрувала поступово, по одному оповіданню. Дуже щаслива її бачити у друкованому вигляді, а не в такому, якому вона була спочатку».
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно