0(800) 501 508
 
Цілодобово
Кошик 0 грн

Новина

по:
В період з:
Олег Сенцов: Головне – залишатися людиною
Днями в Києві на літній сцені «Мушля», яка знаходиться в Маріїнському парку, відбулася презентація двотомника Олега Сенцова «Хроніка одного голодування. 4 з половиною кроки». Це книги, написані автором в російському ув`язненні. Вони, як і три попередні книжки, вийшли в світ у «Видавництві Старого Лева». Розмовляла з письменником Тетяна Терен.
 
Ми ж зібрали для вас декілька ключових цитат із зустрічі.
 
«Я згадала, що в травні 2019 року я з іншими правозахисниками тут, у Маріїнському парку, брала участь в акції “Саджайте квіти, а не людей!” до 5-ї річниці ув`язнення Олега Сенцова. І навіть написали йому про це листа. І тепер дуже символічно, що ця зустріч проходить саме тут», – розповіла Тетяна Терен.
 
Олег Сенцов про щоденник голодування
 
На початку голодування я перебував у карцері, і у мене було багато думок наодинці. Я зрозумів, що не хочу загубити ті думки. Але якби записував їх на папірцях, ховав у камері, то їх би знаходили під час постійних обшуків. Тому вирішив писати відкрито у зошиті. Казав, що пишу книжку у жанрі фантастики. Дати не виділяв, писав суцільним текстом, нерозбірливим почерком. І щоразу, коли брали зошит читати, не могли нічого розібрати з тих корявих літер.
 
Про книги у двотомнику та порядок їх читання
 
Спочатку треба прочитати «4 з половиною кроки» – оповідання про щоденне життя за ґратами, про побут, людей, з якими я там познайомився, і тоді зрозуміліше буде те, про що пишу в «Хроніці одного голодування».
 
 
Про збірку оповідань «4 з половиною кроки»
 
У цій книзі я пишу про людей, з якими сидів в одній камері чи в одному бараку. А люди там люблять розповідати свої історії. Я був просто одним з них, таким же, як вони.
 
Про людину і в'язницю
 
Про це дуже важко говорити, важко оцінити, як я змінився за час перебування там. Можу сказати лише, що з перших днів ув'язнення вирішив, що зроблю все, аби залишитися людиною. Сподіваюся, що це мені вдалося.
 
 
Про читання та книги у в'язниці
 
Раз на тиждень мені можна було приходити в бібліотеку. Нової, сучасної літератури там не було, в основному класика. Я її читав, перечитував. Точну цифру назвати не можу, але якщо рахувати 2 книжки за тиждень, то в рік виходить 100, а за 5 років – 500. Може це забагато, але 400 книг я точно прочитав.
 
 
Про сни в ув’язненні
 
Дійсно, я там увесь час бачив яскраві різноманітні сни. Мабуть, через сірість одноманітного в`язничного щодення і брак інформації мозок таким чином розважався. І я боявся, що потім на волі буду щоночі прокидатися від кошмарів. Але це не так. В мене все добре.
 
Про політв'язнів радянського періоду
 
В ув’язненні мене надихав Василь Стус.
 
 
 
 
 
Вам може бути цікаво
Знижка 20% на книги Жоеля Діккера!
Асєєв Станіслав
Гнутись, а не ламатись: історії про сильних жінок
Від гарячих точок до хутора Обирок: виходить книжка Валерія Пузіка!
Дебют Мілана Кундери: що трапляється, коли «Жарт» змінює долю?
Я бачив його живим, мертвим і знову живим
stary_lev Стежити
дописів читачів