0(800) 501 508
 
Цілодобово
Кошик 0 грн

Новина

по:
В період з:
Оксана Лущевська: «Поки в Україні книжки-картинки недооцінені»

Відома українська дитяча письменниця та поетеса, автор «Видавництва Старого Лева» Оксана Лущевська не так давно приїздила на Батьківщину із далекої Америки, де вона навчається, творить і досліджує дитячу літературу. З нами авторка поділилася своїми поглядами на нові формати дитячих видань, розповіла, які книги люблять американські діти та зізналася, для кого вона б не взялась писати книжок.

- Книжка «Про кита» не проста кольорова дитяча книжка. У ній є ще дуже важливий лінгвістичний та логопедичний нюанс. Здається, аналогів на українському ринку немає. Розкажіть, як з’явилася ідея цієї книжки, як працювалося над нею і як, на вашу думку, вона може допомогти батькам і дітям.

- Ця книжка для найменших читачів, хоча на зустрічах із читачами я спостерігала, що дорослим вона теж подобається. В її основі – гра, несерйозність, кумулятивність, повтори, трохи нонсенсу.

Почалася вона з поезії «Про кита», чому, власне, так і називається. Якоїсь специфічної задумки не було, але ця перша поезія заклала настрій. Далі я показала вірш Віолетті. Вона вмить намалювала ілюстрацію. За цим я зрозуміла, що книжка для найменших у такій кольоровій гамі і в такому настрої може стати цікавою не лише мені та ілюстраторці. Також, з мого знання і досвіду, маленькі діти люблять поезію та звуконаслідування загалом. Персонажі підбиралися за інтересами моїх знайомих малих і дорослих читачів. Так, наприклад, «Морське жаховисько» і «Барабулька» були написані для моєї найближчої подруги. «Колискова для моря» - для маляти друзів. Мені важливо було зробити композицію – сюжетність, але водночас знайти цікавих персонажів.

Я не закладала в книжку функції «логопедичної допомоги» батькам і дітям. Хоча книжці й справді інколи приписують певні логопедичні аспекти. Також і звуконаслідування на українському ринку не є чимось новим. Звернутися тільки до дитячого фольклору. Або до вірша Павла Тичини «А я у гай ходила». Насправді, цілий масив прикладів! Ономатопея часто характерна для мови дітей, через що широко використовується в дитячій літературі, як і в нас, так і закордоном

Утім я розумію, що в книжці є закладені такі звуки, які можуть тяжче вимовлятися маленькими. Наприклад, в дитинстві я довго не вимовляла звуки «р» і «ш». І якщо вже підходити до книжки з цього боку, то ясно, що звуконаслідування і гра слів розслаблять і пожвавлять процес розвитку мовлення. Також самі ілюстрації викликають інтерес, саме завдяки їм книжка така цілісна. Вважаю, що ілюстрації і текст можуть добре закладати візуальну грамотність, що є необхідним для критичного мислення дитини. Та попри все мені важливо, що ця книжка сприймається на слух і з усмішкою. Не треба забувати, що попри свою навчальну функцію книжка для дітей має передбачати втіху від читання, бо це є основним базисом для розвитку читання загалом і передбачає формування майбутнього читача.

- Розкажіть про проекти книг білінгв*, над якими зараз працюєте. Наскільки вони ефективні і корисні - як для дітей, так і для дорослих?

- Проект книжок-білінгв розпочався навесні. Коли ми разом із видавцями Юлею і Богданом Березенками («Братське») і письменницею та критиком дитячої літератури Валею Вздульською вирішили спробувати створити книжки, які здатні розширити розуміння глобальних зв’язків та пробудити інтерес до кращого пізнання Іншого. Загалом ця ідея зародилася на тлі усіх подій, які ми з вами проходимо. Здавалося, що такий проект як білінгви може познайомити з українською мовою та українськими книжками «дітей світу».

Насправді білінгви ефективні і для дітей, і для дорослих. Таку книжку цікаво читати в діалозі. Або граючи у «перекладача». Нещодавно ми читали першу білінгву з американськими дітьми. Я – українською, а «волонтери» – англійською. Діти отримали задоволення від свого внеску в читальний процес, а також це надало певної інтерактивності. Я спостерігала, як діти швидко схоплюють і запам’ятовують слова українською, а також, як вони розглядають картинки і вже називають певні образи українською. Також головна роль таких книжок полягає в розвитку білінгвістичного мозку, що спрощує подальше вивчення мов. Звісно, в нашій першій книжці «Скільки?/How many?» Галини Кирпи і Ольги Гаврилової закладену неабияку естетичну складову. Сподіваюся, що наші читачі це відчують.

- На якому рівні сприйняття культура арт-буків в Україні? Якими темпами вдається привчати нашого читача до таких книг, які виникають бар’єри?

- Мені здається, що арт-буки розвивають можливість багатожанровості книжок-картинок. Я не можу оцінити саме сприйняття читачами арт-буків, бо цим треба займатися не на аматорському рівні. Але от щодо книжок-картинок, я гадаю, ситуація змінюється на краще в Україні. Книжки-картинки дедалі частіше стають поміченими. І я сподіваюсь, що зовсім скоро у нас, як і в багатьох країнах світу, піде стрімкий розвиток саме цього формату. Поки в Україні книжки-картинки недооцінені. Та щойно ми почнемо приділяти більше уваги естетиці книжки-картинки, то ми оцінимо велику ефективність цього формату.

- Яка ситуація із такими книгами у США?

- Нині в США цей формат один із найпопулярніших. Книжки-картинки читають як і зовсім малі діти, так і дорослі. Адже жанри й стилі, які вміщають книжки-картинки, настільки різноманітні, що їм є місце як у домашніх, шкільних, дитсадкових бібліотеках, так і на поличках аматорів та естетів дитліту, дизайнерів, ілюстраторів, авторів і науковців. У США викладають курси, де вивчаються книжки-картинки, про них створюються огляди на фахових ресурсах, проводяться конференції. Формат і жанри книжки-картинки – це окрема тема цілої розмови.

  

- Чим, на вашу думку, варто визначати якість дитячих видань? Що є важливим для більшості людей: візуальна, тактильна, змістова складові чи ще щось?

- Якщо починати з візуального, то тут передусім важливо звертати увагу на форму, якість паперу, обкладинку, назву, кегель, ілюстрації, зміст. Адже це перше, що ви помічаєте, коли берете книжку до рук. Уже ці компоненти закладають базис розвитку естетики. Далі вікова категорія. Сюжет, тема, стиль, голос автора, персонажі. На нашому з Валею Вздульською блозі «Казкарка» ми виставили критерії для аналізу дитячої книжки за американською дослідницею Барбарою Кіфер. Цей аналіз чітко прописаний у одному із найкращих підручників, за яким в американській академії навчають бакалаврів, – Charlotte Huck’s Children’s Literature.

- Які найважливіші риси, на ваш погляд, мають бути притаманні універсальним персонажам дитячих та підліткових книг?

- Комплексність. Багатогранність. Психологічна глибина. Діалогізм, зміна, рух. Наприклад, Макс із книжки Моріса Сендака «Де живуть страховиська».

- Для яких читачів ви б не взялись писати книгу?

- Це складне запитання. Думаю, що мені було тяжко писати для групи 14+, бо хоча я себе дуже добре пам’ятаю у тому віці, але все ж мені часто не вистачає розуміння сьогоднішніх реалій.

- Коли приїжджаєте в Україну після довготривалої відсутності - що найбільше кидається в очі, що найбільш разюче відрізняється?

- Я повернулася з України в США місяць тому. Будучи в Україні, найбільше кинулася в очі зміна в спілкуванні між людьми. Між близькими і не дуже близькими. Зміна спілкування на всіх рівнях. Воно стало щирішим. Глибшим. Так, наче всі поспішають сказати несказане. Навіть обійми моїх близьких людей змінилися. Стали міцнішими. Міста, в яких я була, теж змінили «обличчя». Що лишень значить заїжджати в своє рідне місто, де видніється стяг і пофарбований у синьо-жовтий колір міст. Торік цього не було. Впадають у вічі рослини. Інші рослини, рідні. Як-то каштани. Цього разу я привезла з собою каштани до Джорджії. Мені дарували багато каштанів. Просто так, як щось найцінніше.

Ще одне зауважила – це розвиток якихось невеликих бізнесів. З’являються нові кіоски, магазини. Загалом це тішить, але водночас і засмучує, бо деякі власники використовують такі, за браком кращого слова, «стилі», які псують вигляд наших міст, містечок і сіл. Але це не скрізь. Я цього року була у Львові, Києві, Умані, Тальному. Усі вони мають унікальні «обличчя». Мені направду дуже сподобалася цьогорічна мандрівка до Львова. Я вдячна всім моїм чудесним «гідам» за відкриття дахів, вулиць, провулків, парків, кав’ярень і просто місць.

- Над чим ще зараз працюєте, які плани виношуєте?

- Зараз працюємо над другою білінгвою. Це буде коротка розповідь Анни Хромової. Я вже переклала її англійською. Ще планую зробити книжку-білінгву свого тексту «Пан Коцький, Міра і море». Також допрацьовала переклади «Казки про Майдан» Христини Лукащук, «Казки про Старого Лева» Мар’яни Савки і щойно завершила підбирати англомовні прислів’я до книжки «Українські прислів’я» Анастасії Стефурак. Щодо своїх текстів, то закінчила текст «Камінці», який доступний на моєму сайті. Думаю, що він може закласти ще одну збірку оповідань, дещо подібну за своєю реалістичністю на «Мені не потрапити до «Книги рекордів Гіннеса».

* книжки-білінгви – видання, написані двома мовами

Фото з архіву Оксани Лущевської

Вам може бути цікаво
Чаротворці
Декаданс Гемінґвея, або Переможець не має шансів виграти
Маленька книжка про маленького хлопчика і його тата
Однакові чи різні? Геноміка
Вальдес Марія Елена
Берґна Моніка
stary_lev Стежити
1634 дописів 37492 читачів
Коментарі
Вміст цього поля є приватним і не буде доступний широкому загалу.
Опублікувати
Avatar
Сергей Головин
ету ахинею детям запрещаю читать
16-01-2017 20:36 |
Avatar
Сергей Головин
у меня 4 детей у меня нехуже хоть и не пишу ахиней но скоко нада заплатить ету пичать
16-01-2017 20:45 |
Avatar
Сергей Головин
у меня 4 детей у меня нехуже хоть и не пишу ахиней но скоко нада заплатить ету пичать
16-01-2017 20:46 |