Stary Lev Logo
На жаль, нічого не вдалось знайти за вашим запитом.
wishlist
Stary Lev Logo
На жаль, нічого не вдалось знайти за вашим запитом.

Оксана Лущевська: Мені стало ясно, як мало часу приділяється тому, що поруч
Поміркувавши собі про повість «Інший дім», Букмоль вирішила розпитати її авторку, письменницю та перекладачку Оксану Лущевську, яка нині академічно вивчає дитячу літературу в університеті Джорджії, про…
 
Про «Інший дім», географію та підлітковий маст-рід
 
- Ми дуже втішилися появі «Іншого дому», київської повісті, на противагу переважній більшості сільських або вдавано міських (як-от «8 днів із життя Бурундука» Івана Андрусяка) дитячих книг. Вам було принципово написати урбаністичний текст, прив’язаний до певних місць і міст в Україні й Америці?
 
- Місця і міста стали визначальними і задали тексту контекстових нашарувань. Будні головних персонажів цієї повісті залежать саме від місць і міст, присутніх у тексті. Звісно, що вони не дають нам широких моделей, але закладають відчуття локалізації, дають культурні пласти.
 
Мені також хотілося показати, як образ міста постає в уяві. Як ми часом краще помічаємо те, що бачимо раз у якійсь подорожі, а не те, де живемо роками. Як можна не знати тих чи тих вулиць, районів… Як можна довідатися більше про надумане чи омріяне і як не знати чи не мати часу дізнатися більше про локальне. Цей текст прив’язаний до двох названих місць, бо я довгий час прожила у Піттсбурзі, а коли переїхала, то місто набуло двозначності: відразу стало зрозуміло, що я не встигла побачити-зробити-довідатися. Стало ясно, як мало часу приділяється тому, що поруч. Троєщина і Київ загалом – це пункт, до якого я прибуваю щоразу, коли навідуюся до України. І, чесно кажучи, розумію, знову ж таки, як мені не вистачає тих відведених кількох днів, аби просто роззирнутися довкола.
 
Загалом, ці міста і місця задають «Іншому дому» певних темпів і ритмів.
 
- На кого Ви взорувалися, пишучи «Інший дім»? Яких авторів вважаєте класичними і найбільш актуальними у жанрі підліткової повісті та які тексти мали б стати маст-рідом для українського читача?
 
- Саме тоді я вивчала на одному з класів дитліту тексти для дітей про міграцію, репрезентацію іммігрантів як таку. Висновок: у книжках для дітей ми досі багато бачимо наративів із нещасними розбитими долями, і дуже мало книжок демонструють міграцію як вибір самої людини чи збіг певних обставин. Мало текстів, які висвітлюють сучасні та історичні транскультурні зв’язки, хоча вони, як ніколи, видимі на тлі теперішніх подій у світі. Це, ймовірно, і послугувало ключем для написання «Іншого дому». Цебто, я не покладалася на якісь тексти, хоча мала начитку, а радше йшла супроти певних конструкцій.
 
Тут же хочу зазначити, що в англомовній і перекладній літературі, звісно, є багато чудових прикладів текстів, що висвітлюють міграцію. Наприклад, «Migrant» Максин Тротьєр (Maxine Trottier) і Ізабелл Арсеналт (Isabelle Arsenault), «I Lived on Butterfly Hill» Маржорі Аґосін (Marjorie Agosin), «I Know Here» Лаурель Кроза (Laurel Croza) і Метта Джеймса (Matt James)… Багато… Той же відомий графічний роман «The Arrival» («Прибуття») Шона Тана. Втім, здебільшого, ми бачимо історичний зріз міграції.
 
Щодо маст-ріду, то я не знаю, це складно. Треба окреслити для себе насамперед, які цінності ми хочемо проговорити разом із перекладом текстів. Я люблю реалістичну прозу. Наразі я би передивилася книжки, які отримали медаль ім. Ньюбері та медаль ім. Карнеґі, особливо за останні роки. Мене вразили книжки Патріка Несса «A Monster Calls», Cаллі Ґарднер (Sally Gardner) «Maggot Moon». Книжка «Містер Оранж» голландського письменника Трууса Матті, що отримала медаль ім. М.Батчелдер як найкраща перекладна дитяча книжка в США 2014 року. Також чудова книжка Йоке ван Лоувен «The Day My Father Became a Bush» (цю читала в перекладі на англійську). Історична повість Джека Ґантоса «Глухий кут у Норвелті» («Dead End in Norvelt»).
 
Звичайно, взяти до перекладу книжку «Диво» Дж. Паласіо (R. J. Palacio). Нову книжку Кейт ДіКамілло «Флора і Улісс». Мені подобається проза Каті Аппельт, oсобливо «Kissing Tennesse» (ця нічим не відзначена, але дуже добра). Звичайно, продивитися тексти Юти Ріхтер: з її книжок, перекладених на англійську мову, я читала три, всі три сподобалися. Перекласти нарешті повісті Ульфа Старка… Мені часто здається, що його повісті вже всі перечитані російською мовою. Хотілося б українською їх почути. (Букмоль дізналася, що існують українські переклади двох повістей Старка «Петер і червоний птах» і «Мій друг Персі, Бофало Біл і я», але обидві видано давно, тож відшукати їх непросто.)
 
Маст-рід дуже залежить від жанрів, які варто розвивати у нас, від спрямування тощо. Книжки, що я назвала, це здебільшого реалістична сучасна чи історична проза. Продивитися б трохи графічних романів, може, нам би щось підійшло. До прикладу, мені подобається текст «This One Summer» Маріко і Джиліан Тамакі (Mariko & Jillian Tamaki).
 
- «Інший дім» – порівняно невеликий за обсягом текст, що порушує доволі вузьке коло проблем: життя родини після розлучення, другий шлюб і ставлення до нього дітей, еміграція тощо. Чи плануєте Ви писати продовження? Гадаємо, читачам було б цікаво дізнатися про життя Полі в Америці, про його виклики, приємні та не дуже сюрпризи.
 
- Досі не планувала. Мені здається, що «Інший дім» – це повість однієї книжки. Хоча ось ви бачите її продовження. Звісно, час покаже, але нині продовження не планую.
 
Натомість я запрошувала читачів взяти участь в акції «Моє улюблене місце»: за задумом хотілося складати розповіді в онлайн-альманах і публікувати на сайті «Казкарка». Було б цікаво побачити Україну очима дітей.
 
Про переклади з української: як обрати книги, які читатимуть іншими мовами
 
- Ви переклали разом із професором Майклом Найданом уже щонайменше три українські дитячі книги, які привернули до себе чимало уваги: «Ріпку» та «Рукавичку» і, нещодавно, «Зірки і макові зернята» – всі три оформила арт-студія «Аґрафка». Це збіг? За якими критеріями Ви обирали книги для перекладу?
 
- Насправді ми переклали більше, просто ці книжки нині у фокусі уваги ентузіастів дитліту. Ми переклали кілька народних казок про тварин-трікстерів зі збірок «100 казок» видавництва «А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га» й глибоке оповідання Миколи Вінграновського «Гусенятко», а також чудовий текст про білого кота зі збірки «Казки П’ятинки» Дзвінки Матіяш. Були ще й уривки текстів до короткої антології української дитячої літератури, опублікованої видавництвом «Грані-Т» і презентованої у Болоньї. Переклали кілька розділів книжки «Хто зробить сніг» Мар’яни й Тараса Прохаськів. Також дещо з поезії: зокрема, вірш Галини Кирпи «Скільки?» для нашого з Валею Вздульською і Юлею Березенко проекту двомовних українсько-англійських видань для найменших дітей «Крок уперед: глобалізуємося разом із українсько-англійськими книжками-картинками». Нині працюємо над «Казкою про Старого Лева» Мар’яни Савки.
 
 
Критерії обрання? Досі я була ініціатором перекладів, а професор Найдан мене всіляко підтримував з порадами, редагуванням мовних труднощів і особливо культурно-мовних елементів. Критерій відбору простий: текст чи книжка має подобатися. Звісно, що перекладені тексти чи книжки мають неабияке місце у процесі розвитку дитячої літератури, і я це розумію. За цим критерієм я висвітлюю книжки в оглядах, наприклад, чи статтях. Але переклад потребує близького діалогу з текстом, сумісності світобачення і вимагає багато часу та ретельної праці. Тому, за браком кращого слова, обираю ті тексти, що є мені близькими.
 
Про дитячі читання: американський досвід сторі-таймів
 
- Розкажіть із Вашого американського досвіду про те, як відбуваються сторі-тайми? Нас цікавить геть усе: формат читань, регулярність і місце проведення, основна вікова аудиторія…
 
- Сторі-тайми проводяться у бібліотеках і книгарнях, також у класах, але рідше. Формати читань різні, вони залежать від групи і завдання. Хтось читає книжки автора, що завітає до міста, щоб ознайомитися. Хтось – те, що актуальне у світлі певних глобальних подій, як-то соціальна справедливість. Інші читають для задоволення, тут може бути тема літа чи канікул. Не можна сказати, що є певний єдиний формат. У книгарнях читають здебільшого в суботу, у бібліотеках – на вихідних, але також є заняття бібліотерапії, де читають із собаками-терапевтами, там свій графік. У деяких книгарнях читання проводять двічі-тричі на тиждень, запрошують авторів. Ось, наприклад, можна продивитися розклад, але все залежить від міста і місця.
 
На сторі-таймах читають книжки і обговорюють їх, інколи роблять закладинки чи ще якісь арт-об’єкти, але здебільшого читання – основний елемент. Щодо вікової категорії, то здебільшого сторі-тайми проводять з дітьми молодшої і середньої школи, де читають книжки-картинки і уривки більших текстів.
 
- На Вашу думку, американський формат читань придатний для українського ґрунту чи потребує суттєвих змін (наприклад, через відчутно меншу кількість українських книжок-картинок)?
 
- Я гадаю, що у нашій ситуації важливо правильно скерувати читача у комунікаційну функцію читання: можна брати і уривки більших текстів, брати оповідання зі збірок, передивлятися класику, адже є багато перлинок, які потребують переосмислення і відновлення.
 
У нас, на жаль, автори (та видавці) поки не дуже широко виокремлюють тексти для різних рівнів читання. Я не кажу, що віковий розподіл є необхідний, але часто він грає важливу роль, якщо мова йде про читання з певною метою. Ми можемо читати будь-що, втім таки краще читати тексти, які можуть бути зрозумілими дитині за когнітивним розвитком.
 
Формат книжок-картинок для читачів до 12 років став би незамінним для сторі-таймів, але я вважаю, що ми можемо читати уривки і оповідати про книжку коротко, аби зацікавити читачів, а також вірити і робити все можливе, щоб у нас з’являлося більше і жанрів, і форматів, які можна було б використовувати при всіляких потребах. Врешті-решт можна створювати арт-буки з дітьми. Створення арт-бука за мотивами чи то класики, чи сучасного тексту – це форма рецепції, яка досі недооцінена і в Україні, і на Заході. Діти будуть лише в захопленні, спробуйте. Ми для «Казкарки» робимо тематичні он-лайн арт-буки. Це така собі перформативна рецепція, досліджена Лоренсом Сайпом, відомим американським дослідником дитячої літератури у книжці «Storytime: Young Children’s Literary Understanding in the Classroom».
 
 
 

Коментарі

Щоб залишити коментар, необхідно

imageimage