«Одновітрильний дім» між Нью-Йорком і Тернополем: у Василя Махна нова книжка
У Василя Махна в «Видавництві Старого Лева» вийшла книга «Одновітрильний дім». Письменник, перекладач відомий читачам публікаціями на платформі «Збруч» та чисельними виданнями, серед яких «Дім у Бейтінґ Голлов», що отримало нагороду «Книга року ВВС», «Паперовий міст», «Вічний календар» та інші. Метафора дому для автора, що живе на узбережжі Атлантичного океану, особливо актуальна; урбаністика Нью-Йорка і Тернополя, широчінь американських та українських краєвидів органічно вживаються на сторінках книжки, яку проілюструвала мисткиня Арміне Божко.
До збірки Василя Махна увійшли вірші, написані протягом 2018–2020 років. У них — океанічні простори та безмежжя атлантичних узбереж, над якими пролітають кити, серпневі комети й серпокрильці, кукурікають дощі, а Бах, замість музики, займається плеканням бджіл. З вікон поетового дому, що пливе під одним вітрилом, видно найдрібніші деталі світу, чути, як баламкають бакени і з’являються рідні та далекі береги.
Автор розповідає: «Коли готував рукопис, найважче було підібрати книжці назву. Дні тягнулися, а назва не знаходилася. Одного вечора, під час перетасовування та остаточного відбору, написався вірш «Одновітрильний дім». Я зрозумів, що саме так назву книжку, в якій чимало океанічних пейзажів, але не тільки. У будь-якому разі, кожен вірш завжди багатоплановий, тому нічого не варто спрощувати, бо так спрощується природа поезії й літератури. Як на мене, кожна збірка віршів – це завжди концепція, своєрідна модель всесвіту, яку поет щораз по-новому намагається створити. У нього завжди одні й ті ж засоби, а він уперто пише нові вірші, сподіваючись, що саме тепер скаже найголовніше».
«Я завжди пишу в «стабільних» місцях і майже ніколи під час подорожі: у Нью-Йорку в своєму домі та деяких нью-йоркських локаціях, таких як пором, або сабвей. Оскільки вірш – це імпульс, який зароджується швидко, тому важливо упіймати його мінливу енергію. Інколи для цього достатньо двадцять шість хвилин поромної плавби», – додає Василь.
Українсько-вірменська художниця Арміне Божко ділиться враженнями про «Одновітрильний дім»: «Поезія Василя Махна є мандрівкою через час та кордони. В своїй творчості він звертається до сюжетів, образів, облич стародавнього світу і до сучасності, а також до світу, що закарбований в його споминах. У текстах відчувається стан внутрішньої свободи та позачасовості. Їм притаманні лаконізм і мінімалізм. Працювати над проєктом ілюстрування було надзвичайно органічно, невимушено і природно для мене».
«З Арміне я познайомився на одній із віртуальних зустрічі. Потім побачив її роботи. Оскільки художниця мешкає на Лонґ Айленді, то у її морських пейзажах надзвичайне відчуття того, що я намагався зобразити словом. До того ж, стилістика її урбаністичних полотен також вдало гармоніює з кількома віршами про міста. На мою пропозицію оформити «Одновітрильний дім» Арміне радо відгукнулася й за якийсь час створила чудові ілюстрації», – додає письменник.
Арміне зауважує: «Для мене створення живописних робіт дуже схоже на створення музики. Я підбираю колір, так само як і композитор підбирає набір гармоній для створення певного настрою. Він то посилює звук, то знижує його, залежно від емоційної напруги твору. Кожен колір символізує стани людського існування, емоції: ніжність, радість, мрійливість, любов, енергію, спокій, сум, тривогу, передчуття. Читаючи вірші зі збірки, я прислуховувалася до асоціацій, які виникають, та до відчуттів, у такий спосіб перекладаючи емоційне забарвлення твору на мову кольору та образу».
Василь Махно – поет, прозаїк, есеїст. Народився у Чорткові, що на Тернопільщині. Працював викладачем літератури у Тернопільському, пізніше у Ягеллонському університеті.З 2000 року мешкає у Нью-Йорку. Автор 14 поетичних збірок, найновіша – «Одновітрильний дім» (2021), збірки оповідань «Дім у Бейтінґ Голлов», роману «Вічний календар» (2019), книжок есеїстики «Парк культури та відпочинку імені Ґертруди Стайн» (2006), «Котилася торба» (2011), «Околиці та пограниччя» (2019) та «Уздовж океану на ровері» (2020), перекладів польських поетів Збіґнєва Герберта «Струна світла» (1996), Януша Шубера «Спійманий у сіть» (2007) та Анни Фрайліх «Ім’я батька» (2021). У 2015 році збірка оповідань Василя Махна «Дім у Бейтінґ Голлов» стала переможцем конкурсу «Книга року ВВС». За роман «Вічний календар» отримав українсько-єврейську премію «Зустріч» (2020).
Твори перекладено і опубліковано двадцятьма п’ятьма мовами, зокрема англійською, білоруською, івритом, їдишем, іспанською, литовською, німецькою, малаямською, польською, російською, сербською, чеською та ін. Окремими виданнями виходили вибрані вірші: у Німеччині, Ізраїлі, Польщі, Румунії, США і Сербії. Учасник багатьох Міжнародних поетичних фестивалів у Сербії, Польщі, Словенії, Румунії, Німеччині, Індії, Колумбії, Нікараґуа, Монголії, та США.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно