Обережно, спойлери! Передісторія «Білого попелу» та його героїв
Про жанрову літературу важко розповідати без розкриття важливих подій сюжету, тобто спойлерів. Але автору трилера у стилі нуар «Білий попіл» Ілларіону Павлюку було дуже цікаво поспілкуватися із читачами книжки. Хто на їхню думку вбив Панночку? Чи вдалося розгадати загадку головного героя? І якщо так, то на якій сторінці? І наприкінець зустрічі нашого спойлер-клубу автор розповів про роман, який пише у саме цей момент. Перша зустріч у такому форматі відбулася у затишній атмосфері книгарні-кав'ярні «Видавництва Старого Лева» у Києві.
Серед шанувальників «Білого попелу» читачі із дуже різних сфер - письменники, фінансисти, психотерапевти, студенти. Читачів цікавило, як з'явилася ідея цієї історії, звідки походить назва твору, ким є насправді антигерой твору, та як автор шукав подробиці про історичну епоху, в якій відбуваються події. Пропонуємо вам декілька тез із розмови та враження читачів:
Ілларіон Павлюк
«Я не збирався писати цю книгу. Але мріяв стати письменником із дитинства. Постійно не вистачало часу, щоб цим займатися. Потім почав писати фантастичну повість, але на певному моменті не знав, що буде далі й закинув. Через шість років почав нову і зустрів Михайла Бриниха. Він мене надихнув на продовження. Це був спочатку сценарій. Він мав початок і закінчення. Але сценарій має купу жанрових обмежень. Так я вирішив писати історії від першої особи. Перший варіант закінчив за два місяці. Бриних порадив видати цю історію, але водночас поставив багато запитань та надихнув допрацювати цю історію. До того ж треба було усунути декілька нелогічних моментів.
Я одразу знав, що герой та антигерой - це одна особа. Але мені потрібно було вигадати деталь, яка б відрізняла Томаша і Тараса. Так потрапила у книгу історія із самокруткою. Томаш і Хома - це одне і те саме ім'я, яке мені дісталося у спадок від Гоголя. Гоголь знущався над цим персонажем, не мав до нього симпатії. У нього був реальний прототип – священик із Сумщини, який хотів поцупити з тіла померлої перстень, але в неї була клінічна смерть, і під час пограбування ця панночка прокинулася. Тобто ця історія є реальною, а в мене все мало бути інакше.
Перша ідея роману - пошук героя самого себе. Два фільми, які мене на це надихнули «Шосте чуття» та «Серце янгола». Мені хотілося, щоб у головного персонажа була амнезія. Далі я зрозумів, що має бути негативна героїня - Анна. Історія з примусовим абортом та зіллям виникла не одразу. Я вигадував мотивації для цієї героїні. Для цього читав, що українці думали про холеру у XIX столітті. Історія про Вія – це зовсім не перебільшення. Люди думали, що холера - це жінка у червоному, яка вигукувала щось страшне і від цього помирали люди. Люди лікувалися крейдою, сіллю, а потім вже з'явилася хлорка. Їздили спеціальні бригади, які дезінфікували воду у криницях хлоркою. У селах цих людей вбивали, бо думали, що вони несуть смерть.
Вія вигадав не Гоголь. Це кельтський бог. До чортів українці ставляться із гумором. А от до кельтського бога, злого бога, диявола - зовсім інше ставлення, навіть моторошне. Балорг справді мав довгі вії. Томаш - це диявол, який може з'явитися всередині людини. Через дрібні деталі я намагався додати йому негативних рис.
Для мене це книжка про прощення. Томаш - диявол, приходить до людей, щоб їх випробувати. Якщо людина винна, вона понесе покарання, а якщо ні, то її це омине. Хома пробачив себе. Якби ні, він би повторив спробу самогубства. Його врятувало кохання і прощення. Він пробачив те все, що говорив Томаш. Визнав свою вину і перейшов це. Однак, наприклад, Анна до останнього не визнала свою провину. Вона покарала себе найстрашнішим способом - загубила свою душу.
Для мене найменш приємним героєм є сотник. Він все знав спочатку і нічого не сказав. Йому було зручно з самого початку, коли до нього приходили різні дівчата, які мали від нього народити. Потім з'явилася Анна, яка перетворила село на секту, і йому було байдуже. Сотник – це реальний прототип. Є людина, батько жахливого злочинця, але він звинувачує усіх, крім самого себе. Його дружина схожа на Анну. Він виростив чудовисько і цього не розуміє. Це мене надихнуло на створення такого героя, як сотник.
Я планую написати продовження книжки. Багатьом сподобався герой книжки в котелку. Його планую зробити другим головним героєм разом із Тарасом Білим.
Нова книжка буде про майбутнє, за жанром – фантастика. Для неї я готувався за книжкою вченого Мічіо Каку. Він описує те, що може бути в майбутньому. Під час підготовки до створення сюжету я дізнався, яка відстань до найближчої зірки від Сонця. Мене дуже вразила ця інформація. А ще мене мучило питання, як утворюються зірки. Каку дуже класно пояснює це явище. У новій книжці головне - це страхи, з якими живе людина. Я вигадав трьох героїв - супергероя, його дружину, яка думає, що він за будь-яких умов має бути вдома, попри те, що він супергерой, та його коханку».
Враження читачів:
«До знайомства з книжкою Ілларіона Павлюка ніяк не міг уявити, як можна вдало поєднати нуар і українську культуру, - розповів Сергій. – Виявляється, можна. І результат - приголомшливий. Прочитав вже двічі і щоразу знаходив для себе щось нове. У цій книжці постає вічне питання кохання і його меж. Кохання героїв із різних світів. Вбивцею Соломії може бути і Хома, бо саме він потягнув її у ці стосунки, які призвели до того, що сталося».
«Мій син математик і фізик, від літератури далекий. У дитинстві я читала багато і мій зір погіршився, тому я не змушувала його читати багато книжок. А тут натрапила книжку Ілларіона, запропонувала сину, він із задоволеннями її прочитав. Ми читали по черзі. Але я ще не закінчила. Завжди зазираю до останніх сторінок, тому спойлерів не боюся», - розповіла Наталя.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно