Мирослав Маринович: «Принципи Андрея Шептицького є актуальними й сьогодні у різних сферах»
Постать Андрея Шептицького та його принцип «позитивної суми» зібрав багатьох інтелектуалів на презентацію книги Мирослава Мариновича, яка відбулася сьогодні в межах Книжкового Арсеналу. В заході взяли участь: автор видання Мирослав Маринович, експерт з довготермінових стратегій Євген Глібовицький, підприємець і громадський діяч Ярослав Рущишин, керівник проектів у Центр UA Андрій Андрушків, модерувала зустріч видавчиня та письменниця Мар'яна Савка. В ході зустрічі учасники обговорили адаптацію ідей Шептицького до умов сучасного суспільства, особливості ідеї «win-win» у різних сферах життя – економіці та бізнесі, міжнаціональних та міжособистісних стосунках, культурі та релігійному житті.
Мирослав Маринович: «Всі, хто працює на благо громади, – отримає благодать від Бога. Принципи Андрея Шептицького є актуальними у різних сферах. Економічна сфера, злам ХІХ-ХХ ст., коли головна ідея – це класова боротьба, хтось мусить виграти, хтось мусить програти. Це є формула нульової суми – хтось має втратити, щоб переміг інший. У відповідь на це католицька церква формулює прямо протилежну точку зору – ідею співпраці: і капітал, і праця потрібні одне одному, адже від цього виникає добробут. Всі сторони мали відкритися іншим. Сучасний бізнес знає, що ти успішний бізнесмен не тоді, коли ти когось обманув, а коли співпрацюєш – і в результаті цього отримуєш великий та довгостроковий прибуток. Міжнаціональне життя – тогочасна Польща і Галичина – це нульова сума: що було добре для українців, те було погане для поляків і навпаки. А має бути співпраця всередині спільноти, любити своє – не означає ненавидіти чуже. Якщо ви співпрацюєте – ви отримуєте додану вартість, і добробут зростає. Міжконфесійні стосунки. Для Шептицького спочатку була властива модель, коли існує одна істинна церква, він не визнавав ідеї релігійної свободи. Але згодом прийняв існування різних конфесій».
Євген Глібовицький: «На жаль, в Україні практично немає бізнес-книжок, адаптованих до наших реалій. Андрей Шептицький, будучи діячем кінця ХІХ – початку ХХ ст., мислив категоріями сучасного, а його думки та погляди є актуальними досі. Відтак, у нас з Мирославом Мариновичем виникла ідея переглянути писемну спадщину Шептицького, вибрати цитати і додати до них коментарі, які будуть зрозумілі сучасному читачеві. Так і з’явилась ця книга».
Ярослав Рущишин: «Мене книга вразила своєю актуальністю. Відкриваючи її, я думав, що ми читатимемо про минуле, а ми читаємо про теперішнє й надихались ідеями на майбутнє. Наприклад, зараз місцеве самоврядування у більшості розвиває спочатку економіку, а культура і мистецтво залишаються наостанок. І тут теж варто звернутись до творів Шептицького, в яких він акцентував на розвитку культури як запоруки успішного суспільства».
Андрій Андрушків: «Одне з головних слів у цій книзі – служіння. Його чомусь зараз забули українські політики. Шептицький не вибирав народ, який приходив у церкви, не ділив його, він бачив широкий спектр і намагався зрозуміти, хто ці люди й яка у них мотивація, – і служив їм. Оманливим є вважати, що суспільство і громада не цікавиться тонкощами складних процесів. Це довела команда Уляни Супрун, які намагаються людям пояснити складні процеси. Щептицький пропагування таке спрощення та економічну співпрацю».
«Кожна цитата – це меседж для сучасного суспільства», – підсумувала зустріч Мар’яна Савка.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно