Назар Гайдучик та Оксана Йориш розповіли про мистецтво книжкового дизайну
Однією із завершальних подій XXIII Форуму видавців стала лекція дизайнерів-ілюстраторів Назара Гайдучика та Оксани Йориш, які оформили понад 40 книг «Видавництва Старого Лева» і не планують на цьому зупинятися. На тематичному майданчику «Українська візуальна книга» в готелі «Leopolis» дизайнери поділилися досвідом ілюстрування книжок, розтлумачили символи і акценти в обкладинках, над якими працювали, та розповіли, звідки черпають натхнення для своєї творчості.
Назар та Оксана розпочали з того, що виклали власний підхід до оформлення книжки й обкладинок зокрема. «Завдання дизайнера – бути універсалом, – зазначив Назар, – оскільки кожна книга живе своїм життям і має окремі особливості. Тому ми працюємо в різних техніках. Треба також розуміти, що книжка – це баланс між комерцією і мистецтвом. Ми керуємося тим, що не варто робити книгу зовсім комерційною, і що водночас книга не повинна бути втіленням амбіцій дизайнера. Твір повинен диктувати, яким має бути оформлення. Його треба пережити, відчути».
На прикладі останніх видань, що вийшли у ВСЛ, дизайнери пояснили глибинні символи та ключові деталі, що втілили в обкладинках. Назар Гайдучик поділився досвідом роботи над книгою Тані малярчук: «В оформленні обкладинки до роману «Забуття» використано образ кита. Ми розуміли, що, крім нього, потрібно внести й інші символи, тому додали ще два образи – дівчини і власне самого Липинського. У них є спільне око, зіницею якого є циферблат без стрілок. Це символізує відсутність проміжків часу між головною героїнею і Липинським, яким та була одержима. Щодо кольорів, то дівчина акцентована яскравим червоним кольором, оскільки вона живе у сучасному світі; профіль Липинського – наче напилення, що символізує спогади, пам’ять».
«Зображення кита є доволі завуальованим. Кит прочитується виключно якщо розгорнути обкладинку повністю, - доповнила Оксана Йориш. - Важливо використовувати при оформленні не лише передню частину, але й тильну та корінець, що разом творять набагато сильніший образ. Додатковим підсилювальним елементом на обкладинці є вирізка з газети «Свобода», яку досліджувала головна героїня».
Назар та Оксана наголосили на необхідності для дизайнера обмежувати себе в стилях і засобах, створювати правила, за межі яких не варто виходити: «Дуже часто буває так, що береш новий твір і стикаєшся з проблемою, що вибрати, у якому напрямку працювати… Шукайте свободу в обмеженнях. Це вам додасть додаткової концентрації. Намагайтеся працювати в тих рамках, які собі створили. Це особливо важливо, коли працюєте над серією книжок». Означений підхід дизайнери пояснили на прикладі «жіночої серії» ВСЛ, до якої входять книжки Елізабет Ґілберт, Анни Гавальди, Аньєс Мартен-Люган.
На прикладі книжки «Акупунктура міста» Жайме Лернера, остаточна обкладинка якої у Назара вийшла фактично з п’ятої спроби, дизайнер обґрунтував потребу вміти вчасно зупинитися: «Є якесь інтуїтивне відчуття – «Стоп. Варто зупинитися. Це те, що треба», - говорив дизайнер. - Це не пошук ідеалу чи надмірний перфекціонізм, які варто відкидати. Ти ніколи не досягнеш якогось ідеалу, тому варто жити з тим, що є. Неможливо на сто відсотків бути задоволеним фінальним результатом. Якщо колись такий момент настане, ми перестанемо розвиватись».
Оксана та Назар пояснили також образи, які втілили в обкладинці до поетичної збірки Сони Ван «Лібрето для пустелі», присвяченій трагічній темі геноциду вірмен. «На обкладинці – силует жінки, яка обертає в руках гранат, що є символом цілісності Вірменії як нації і країни, а червоні зернятка символізують людей, - пояснила Оксана. - Червоний – колір любові та крові – ми спеціально залишили єдиним кольоровим акцентом, щоб посилити емоційне відчуття. Руки жінки і її силует загалом були для нас символом пустелі та власне страждань. Гранат знаходиться в тоненькій скляній оболонці, яка дуже емоційно передає крихкість. Власне, у будь-який момент вона може тріснути й розсипати всі ці зерна – і цілісність буде порушена».
«Пісок і сипучість (головні події відбуваються в пустелі – ред.) були основними емоційними елементами, якими ми керувалися, щоби викликати ті надзвичайно складні емоції, які закладені у вірші», - додав Назар.
Оксана розказала, що її надихало, щоб втілити в оформленні такі глибокі й складні емоції: «Для нас джерелом емоцій були записи присвячених тим подіям вірменських пісень, які ми безперервно слухали й, закривши очі, намагалися відчути весь той світ. І коли емоції підкочували вже десь біля горла, тоді все саме починало малюватися. Є твори, які зобов’язують тебе це пережити, інакше книжка буде лише заради дизайну». Оксана та Назар відзначили роль символіки в оформленні, що створює атмосферу недомовленості і водночас сприяє універсальному розумінню та її прочитанню.
Дизайнери наголосили на важливості поцілити з оформленням книжки так, щоб збіглося те, що бачать вони, і те, що хоче побачити автор. Особливим досвідом для Назара та Оксани стала робота над українським перекладом книжки Кадзуо Ішіґуро «Не відпускай мене» – їх перша спроба ілюстрації роману: «Книжку перечитували рази три, - говорили художники. - В голові одразу з’являлися образи. Виникло бажання проілюструвати в чорно-білій кольоровій гамі й зробити ілюстрації як своєрідні стоп-кадри в стилі подвійної експозиції. Але зрозуміли, що це не те, що потрібно. Згодом прийшло усвідомлення того, що найкращою манерою виконання буде вугільний малюнок. Вугілля – це крихкий матеріал, який не дає тобі змоги довго вимальовувати, дозволяє відтворити легкий і дуже емоційний настрій. Ми намагалися уникнути деталізації, передати мить, емоцію. Під час роботи вже з’явилася ідея додати колір, який символізував би світло, тепло, захід сонця».
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно