Найсвітліші вірші Маріанни Кіяновської
21 листопада у львівській книгарні «Є» відбулась презентація збірки поезій Маріанни Кіяновської «373». Книга вийшла у «Видавництві Старого Лева» в художньому оформленні Творчої майстерні «Аґрафка».
Читали вірші, говорили про таємницю назви збірки, про поезію, яка творилася під час Майдану і ту, що давала людям змогу виразити свій біль. Про любов і ненависть, про смерть і молитву. Про творення книги, авторське, художнє, видавниче. І про єднання людей, адже багато з тих, кому присвячені вірші Маріанни, є друзями і авторами «Видавництва Старого Лева».
Маріанна Кіяновська поділилася із слухачами історією творення та укладання збірки: «373» - це сюжет любові, яка нас змінює, яка є частиною вічності. Зараз, після Майдану, для мене «373» - про подолання смерті, про любов, що не зникає. Книжка дуже важлива тим, що дає певний різновид мови любові, якої зараз бракує. Взагалі здається, що це найсвітліші мої вірші».
«Маріана Кіяновська є однією із таких поеток, яких мені хотілося б назвати інтегральними, - зізнався модератор презентації, поет та перекладач Остап Сливинський. - Я не уявляю Маріану поза поезією, і я водночас не уявляю українську поезію без Маріанни. Вони нерозривні, пов’язані між собою».
Авторка збірки «373» розповіла, що важливим для неї стало оформлення збірки: «Я не могла б подумати, коли писала книгу, що в ній може бути щось мною не відкрите, - зауважила Маріанна. - Творча майстерня «Аґрафка» заклала в цю книгу не тільки момент смерті, яка не стається остаточно, але й момент повернення. Вони замкнули коло, відгадали невидиме цієї книжки».
«Дійсно тут багато смерті, - розповідає Романа Романишин, - але не як кінець життя, а як перехід в інший стан. Нашим візуальним символом життя стала зелена трава, яка проростає там, де вчора була смерть. Також в книзі ми закодували безперервну молитву». «Тут багато візуальних метафор, які ми сприйняли, як нашу візуальну паралельну поезію», - додав Андрій Лесів.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно