Найочікуваніші книжки до Форуму видавців: українська проза
Чимало авторів і видавців традиційно готують презентації своїх гучних новинок до Форуму. Цей рік не став винятком. Серед прем’єр як перспективні новачки, так і визнані автори, свіжих книжок від яких читачі ладні чекати по кілька років. З-поміж цьогорічних тенденцій варто виділити інтерес до історії, особливо до альтернативних шляхів її розвитку. Але і любителі інших жанрів знайдуть для себе щось цікаве. Тож Читомо знайомить вас із верхівкою того книжкового айсбергу, що його можна буде знайти на Форумі видавців.
Андрій Мартиненко, Читомо
Сергій Жадан. Інтернат
Чернівці: MERIDIAN CZERNOWITZ, 2017
Вихід нової книжки Сергія Жадана – завжди подія непересічна для українського літературного простору. І роман «Інтернат» – зайве тому підтвердження, адже цю книжку сміливо можна назвати найочікуванішою з-поміж усіх запланованих прем’єр як у нашому списку, так і серед подій Форуму видавців.
«Інтернат» розповідає про війну на сході України з точки зору вчителя однієї зі шкіл на Донбасі, чий дім от-от опиниться на лінії фронту. На дворі початок 2015 року, і головний герой стикається із фронтом не лише об’єктивним, але й з тим, що присутній у ньому самому.
Жадан прагнув показати, як «людина без рушниці» почуває себе в умовах, коли її цінність зводять до статистичного «мирного населення». І це не може не знайти відгук у країні, для мешканців якої подібні теми ще довго будуть больовою точкою. І саме такий погляд і дозволяє краще зрозуміти природу цього болю.
Любко Дереш. Спустошення
Київ: Видавництво Анетти Антоненко, 2017
Новий роман Любка Дереша «Спустошення», що з’явиться напередодні Форуму, — це десята, ювілейна книжка автора.
Дереш не зраджує собі, порушуючи теми особистісних і суспільних криз, які переплітаються із філософськими пошуками героїв і смислів навколо них.
Молодий і успішний київський журналіст у день свого 34-річчя усвідомлює, що його доволі розмірене життя перестає його влаштовувати, і йому конче необхідно якимось чином це змінити. Це приводить його до кількох неочікуваних знайомств і залучення до загадкового проекту, пов’язаного із психотехнологіями. І все це на фоні загадок, аномалій, філософських ідей (часом доволі суперечливих) і київських ландшафтів.
Владислав Івченко. Два пасинки Митрополита
Брустури: Дискурсус, 2017
Владислав Івченко відомий, зокрема, своїм умінням вписувати гострі, часом детективні, сюжети в історичні умови. Він представить нову книжку, видану літературною агенцією «Дискурсус», яка продовжує традицію його романів.
Два вихованці Митрополита Шептицького по закінченні духовної семінарії обирають свої шляхи: один їде у гірське село, інший – лишається у Львові. Кожен має свої погляди і плани на життя, але у все втручається Друга світова війна, яка змінює долі безлічі людей, зокрема і героїв роману. Наприклад, їх намагаються використати, аби вплинути на їхнього наставника.
Стиль змушує зануритись у епоху, а сюжет вирізняється гостротою: вбивства, зради, шантаж. Герої до такої гостроти виявляються не зовсім готові, однак читачам вона буде тільки на руку.
Андрій Кокотюха. Офіцер із Стрийського парку
Харків: Фоліо, 2017
Стабільності, з якою з’являються романи Андрія Кокотюхи, міг би позаздрити чи не будь-хто на українських теренах. При цьому його книжки впевнено тримають задану планку і користуються незмінним попитом не лише на ярмарках на кшталт Форуму, а й протягом цілого року.
«Офіцер із Стрийського парку» – сьома книга з серії «історичних детективів». У вкрай напруженій атмосфері Львова 1918-го, коли Австро-Угорська імперія тріщить по швах, у Стрийському знаходять труп впливового офіцера-поляка. Ця знахідка може неабияк вплинути на і без того вибухонебезпечну політичну ситуації у цілій Галичині. І колишній адвокат Климентій Кошовий прагне всього за два дні з’ясувати справжні мотиви вбивства, аби запобігти політичній катастрофі.
Кокотюха вкотре запрошує поринути у гостросюжетні перипетії історії і дивуватися кожному новому повороту й несподіваній знахідці.
Василь Шкляр. Троща
Харків: Клуб Сімейного Дозвілля, 2017
Романи Василя Шкляра викликають незмінний ажіотаж одразу після своєї появи, а навколо стендів з ними часто утворюються помітні черги. І схоже, новий роман не стане винятком.
«Троща» розповідає про УПА, її нинішніх і колишніх вояків, а також про те, як людина здатна долати обставини і почасти саму себе. Для головного героя внутрішня боротьба розгортається з новою силою, коли він бачить свіжу могилу свого колишнього бойового товариша, навіть попри те, що справжня війна давно позаду. Образи й переживання переплітаються в його душі, змушуючи згадувати давно минулі часи.
За словами самого автора, «Троща» написана для того, аби показати світові, що українці не змирилися з режимом, і продовжують боротьбу, як і раніше.
Юрій Винничук. Лютеція
Харків: Фоліо, 2017
Юрій Винничук потішить гостей Форуму новим романом, що отримав назву «Лютеція», котрий, як і попередні кілька книжок автора, вийде у видавництві «Фоліо».
Поціновувачам творчості Винничука роман припаде до смаку, адже автор обіцяє традиційну для себе суміш гумору, містики, еротики, проте, на цей раз, із певними домішками смутку й рефлексій.
Події розгортаються у 80-х роках ХХ сторіччя, коли автор переживає своєрідний злам середини життя і намагається дізнатися більше про себе і про свою родину, а також у 40-і роки ХІХ сторіччя, коли у центрі сюжету опиняється відомий львівський діяч Іван Вагилевич. Ясна річ, обидва часові виміри присмачені амурними пригодами як автора, так і Вагилевича, а також флером таємниць, без яких геть неможливо уявити прозу Винничука.
Львів: Видавництво Старого Лева, 2017
Від моменту виходу попереднього роману Наталки Сняданко минуло 4 роки, тому поява нової книжки від однієї з найцікавіших сучасних українських письменниць обіцяє стати важливою подією для нашого літературного простору.
У центрі сюжету дещо альтернативна доля ерцгерцога Вільгельма Габсбурґа, більш відомого на наших теренах як Василь Вишиваний. Життя одного з найекстравагантніших персонажів української історії ХХ сторіччя, всупереч тій-таки історії, не закінчилося у Лук’янівській в’язниці, а вплелося у післявоєнну радянську дійсність. І на його фоні розгортається історія кількох десятиліть, мабуть, найбільш мультикультурної частини України – Галичини.
Але така альтернатива тільки допомагає розкритися справжнім цікавинкам доби і історіям людей, які часто можуть дати фору будь-яким вигадкам.
Остап Українець. Малхут
Харків: Фабула, 2017
Остап Українець за останні півтора роки заявив про себе як талановитий перекладач завдяки роботі над зібранням творів Говарда Лавкрафта та серією «Коти-вояки» Ерін Гантер. Його дебютній роман під назвою «Малхут» також не забарився і найближчим часом вийде у видавництві «Фабула».
Дія роману розгортається у середині ХІХ сторіччя у Станіславі. У центрі сюжету молодий адвокат і контрабандист Іґнацій Камінський, до рук якого випадково потрапляють старовинні листи, які привідкривають завісу однієї з давніх таємниць міста.
У романі Українець поєднує своє захоплення історією із любов’ю до містики, яка вповні проявилася у його перекладах Лавкрафта. Результат обіцяє вийти направду захопливим, особливо зважаючи на ретельність, з якою молодий автор береться за кожну нову справу.
Володимир Єшкілєв пише про «Малхут»: «…Затаєний скарб, династична ненависть, окультне підсподдя, політика, контрабанда зброєю та революційні плани інсургентів переплетені у «Малхуті» так щільно, як і личить роману, назва якого перекладається з давньоєврейської як «Царство». Тут пахне не лише пригодами, але й вистояною європейською магією, давніми інтригами та містеріями влади, яка спирається не лише на багнети і фортечні мури».
Маркіян Камиш. Чормет
К.: Нора-Друк, 2017
Маркіян Камиш – унікальний для сучасної української літератури письменник, адже у центрі його зацікавлень об’єкт, на дослідження якого наважується взятися мало хто, а відтак – і написати. Мова про чорнобильську Зону відчуження. Продовжує цю тему і «Чормет», що з’явиться на полицях книжкових крамниць саме перед Форумом.
Новий роман розповідає про збирачів металобрухту, які живуть на межі Зони, часто її перетинаючи, і мріють здати на брухт буквально все металеве, що трапляється їм на очі. Їхнє життя суворе і доволі безрадісне, проте у них є те, що надає йому сенсу – метал.
Камиш протягом не одного року і не одного десятку мандрівок до Зони збирав матеріал для нового тексту, а тому настільки живо сприймається те, про що він пише у «Чорметі». Ця територія для нього – щось більше, ніж просто закритий об’єкт. Він живе нею. І дає можливість нам бодай на трохи розділити це відчуття.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно