Героїня книг Турюн Ліан Аліса Андерсен — сором’язлива дівчинка, яка любить проводити час наодинці й багато чого боїться. Але їй постійно доводиться поборювати ці страхи: зіграти роль принцеси у шкільній виставі, навчитися плавати, вперше закохатись…

Нещодавно перекладачка книг про Алісу Наталя Іліщук та редакторка Наталка Малетич зустрілися в прямому ефірі на Facebook-сторінці «Видавництва Старого Лева» для розмови про книги Турюн Ліан. На сторінці Старого Лева ви можете переглянути розмову повністю, а просто зараз пропонуємо вам почитати деякі думки про головну героїню та її батьків, про інтровертних дітей та книжки на важливі теми.

 

ПРО ПОДІБНІСТЬ ДО ГОЛОВНОЇ ГЕРОЇНІ

Наталя Іліщук: Гадаю, що кожен читач інколи намагається знайти в героїв спільні зі собою риси. Я дуже часто згадувала дитинство, себе у віці Аліси, і знаходила справді багато спільностей. Хоч і відмінне також, адже не можу сказати, що я була аж такою інтровертною, як Аліса.

Мені є близькими багато її думок і поглядів. Про те, що ти можеш відрізнятися від інших, і часто буває так, що тебе ніхто не розуміє. А також мені була дуже близькою її любов до читання. Мені подобалися моменти, коли Аліса хотіла знайти тихий куточок, щоб усамітнитися з книжкою, і щоб їй не заважали брат із сестрою.

 

ПРО ТУРЮН ЛІАН ТА ІНТРОВЕРТНИХ ДІТЕЙ

Наталя Іліщук: Перед тим, як у 2019 році познайомитися з авторкою, я читала багато її інтерв’ю і дізналася, що в книжках Ліан є багато її самої. Вона почала писати з літератури для дітей, хоч має також декілька дорослих книжок. А саме в серії про Алісу Андерсен Турюн багато писала про себе. Вона також була інтроверткою в дитинстві, тож має бажання зробити інтровертних дітей видимими. Хоче зобразити їх і розповісти, що інтроверти не завжди є дуже сором’язливим. Що вони не слабші за інших дітей. І що з ними не є щось не так. Якраз навпаки, з ними все добре, просто мало хто звертає на цих дітей увагу.

Звертаючись до батьків, письменниця казала, що навіть якщо дитина не просить про увагу, їй все одно потрібно цю увагу приділяти. Не зважаючи на те, тихою є дитина чи активною, усім дітям потрібна любов.

 

ПРО АЛІСУ ТА ЇЇ БАТЬКІВ

Наталка Малетич: Від книжки до книжки у цій серії простежується глибина. Іноді видається, що восьмирічна дівчинка — це ще така дитина. Та що вона може знати? Зі погляду дорослого може відбуватись певне знецінювання, нехтування. А в образі батьків Аліси мені сподобалося, що вони ставляться до дівчинки зовсім не так. Вони завжди пояснюють іншим людям, які вриваються в особистий простір Аліси, що вона — інтровертка. Що їй потрібно дати час. Це добрий приклад для наших родин, тому що в нас прийнято інтровертів витягувати з їхніх «мушель». Це буває складно для дитини, яка живе повноцінним внутрішнім життя і має стільки важливого для обдумування. Це не просто порушення особистого простору, а порушення емоційного благополуччя і внутрішнього світу.

 

ПРО ВАЖЛИВІ КНИГИ

Наталія Іліщук: Мені дуже подобається, що зараз виходять такі важливі книжки. І вони є не тільки в Норвегії. Українські автори також починають ширше розглядати проблеми і писати не тільки про «типових» героїв, а й про інакшість та прийняття.

Цікаво, що книжка Ібен Акерлі «Ларс.LOL» у Норвегії та Україні сприймається по-іншому. Авторка писала не про хлопчика із синдромом Дауна на ім’я Ларс, як цю книгу сприйняли у нас. Вона писала радше про дівчинку Аманду, яка повинна опікуватися Ларсом. У Норвегії інклюзивні шкільні класи є звичною і поширеною практикою ще з 90-х років. А книжка більше про слабкість Аманди і вплив соціуму саме на неї. Бо Ларс — дуже класний. Він знає, хто він такий, він впевнений у собі, веселий і класний хлопчик. Аманда ж до кінця не знає, хто вона. Тому на неї чинить великий тиск соціум. Вона піддається впливу інших, і в цій книжці добре видно, що ображають інших саме слабкі. Тому що сильні ніколи цього робити не будуть. Слабкі ж коштом інших хочуть самоствердитися.