Наш рік у Чарівній країні книг
Савка Мар'яна
29.12.2017
Ми те, що творимо, ми всередині книг, ми книги. Їх море, а може, й океан, інколи там повний штиль, а буває, так штормить, що ледве втримуєшся, вхопившись за щоглу на кораблі шаленців і, перемагаючи долю, пливеш далі. Бо десь там, на обрії, твоя земля, земля загублених і сад забутих плодів (Хто росте в тім саду – таємниця), а ти – ловець океанів і маєш її віднайти, і все, що в тебе є, – твій внутрішній компас.
Перш ніж пірнути у 2017 рік, ми аналізували рівень води, можливу глибину нашого занурення і чи не надто багато у водах піраній. Одним словом стратегували, переставали жити на автопілоті, застосовували 12 важелів успіху, вчилися плавати і пірнати, затамувавши подих, а коли безсило піднімалися на поверхню, казали один одному: «Дихай!», щоб знову пірнути. Бо що ховається у морі? Перли, про які казав наш Франко, від А до Я, як і Шевченко, мудрий і передбачливий. Бо все це стосувалося нашої віри, віри як такої, віри в книги, нашої Faithbook – не плутати з Facebook, який, одначе, так само був пошуком віри у добрих людей.
Щоб здійснити все задумане, нам потрібне було натхнення. І воно було довкола нас. Невипадково ж ми у Львові. А Львів – місто натхнення. І літератури, звісно. Тому таким важливим для нас стало перечитування міста. Недаремно тут наш дім, дім для закоханих в книги, дім для Дома, для кучерявих, старшокласниць і першокурсниць, для нічних адміністраторів, ловців повітряних зміїв, детективів, суддів (а може, й катів), старих із морем гіркого життєвого досвіду, поетів у келіях, міських геніїв та божевільних (Гумбольдтів, Далі, ерцгерцогів Вільгельмів), Лізок, Марічок, неймовірних жінок, чоловіків без жінок та вигаданих істот. Важливо знати, як збудувати дім, щоб надійно і на довгі часи.
І ми так радіємо, що тут, у Львові, - наш новий офіс, прекрасний, як сни неофіта, з незвичайним дизайном, корінцями книжок на фасаді, вифарбованими у колір магії. Тут наша книгарня на площі Ринок, найзатишнішій площі серед Ринкових площ історичних міст України. Ми горді, що нашому Старому Леву випало народитися в такому славному місті, бо то є Львів, панове, за львівськими брамами ховаються і таємниці, і привиди, і коханці, і 36 і 6 котів, спраглих мишачих пригод.
А сповнений напружених буднів, важливих здобутків і перемог, наш рік у місті був справді дуже плідним. Ми створили, видали і отримали з друкарні 136 новинок. Насправді могло бути навіть більше. Але нам забракло тринадцятого місяця в році. Все одно ми суперкруті – бо за всіма цими книжками стоїть вся наша економіка добра і титанічна праця нашої команди та всіх чудових, творчих, працьовитих авторів, редакторів, перекладачів, ілюстраторів з різних куточків країни та з поза її меж.
Ми чимало працювали, інколи з впертістю ослячого поріддя. Хоча дозволяли собі і відпочинок, бувало, бавилися разом – на всіляких фестивалях, змаганнях, бо все може бути цікаво для ненудних людей – і шість головоломок, і копаний м’яч. А зараз ми назбирали до плану нових книжок, мабуть, на два роки, вісім місяців, двадцять вісім ночей. А на всі книжки, які би нам хотіло видати, не вистачить нашого життя. Це правда. Одна з кількох важливих правд.
Ми побували на великих світових книжкових виставках – у Болоньї, Франкфурті, Сеулі, Гвадалахарі, Вільнюсі, Братиславі, Бейруті, бо такі міжнародні події – то великий вибух ідей, бо там всі книги говорять різними мовами, навіть мовою Python. Ми підписали 24 контракти на продаж прав на наші книги, і це щастя – відчувати себе частиною цієї впливової сфери, вибирати власний шлях митця – навіть якщо це вузька стежка на Далеку Північ.
Наш книжковий рік має кілька важливих сезонів: найперше столичну весну, яскраву, як київський street art, з її Книжковим Арсеналом. І це подія, що викликає подив і тремтіння масштабом та рівнем заходів, де ми презентували свої весняні новинки – голосно, тихо, пошепки, навіть наспівуючи колисанки. Там можна було ходити і згадувати минулорічну зустріч зі Старком, коли він був просто Ульф, а зараз – зірка у квадраті вечірнього неба. А потім – через спекотне суперліто – ми прокладали в осінь паперовий міст, і наша літня подорож була виснажлива, як дорога святого Якова, як дорога опівдні, як сходження на Винову гору. А кожна літня книжка чекала осінніх жнив. А далі львівська осінь – з форумом видавців, де магія книжкових джунглів, купа фантастичних літературних подій та RECвізитів у лабіринті міста, де фієста, де свято, яке завжди з тобою. І знову ж таки – у місті, з якого Східно-Західна вулиця веде у широкий світ.
Ми не могли не святкувати нашого дня народження – бо ви би нас спитали: де ви, кохані леви, з вашими різдвяними новинками, майстер-класами, забавами? Багато в нас було дорослих та дітей, і друзів друзів, були Баффало Білл і Леля, і Джуді Муді була. А відтак до нас на чай заходив тигр, і Майка зі Смугастиком, сонечко, яке загубило крапочки, і Малий Вовчик, і мишенятко Армстронг, і чарівна гуска, і 101 далматинець, врятовані тварини й інший «анімаліум».
Заходьте і ви. Просто скажіть: Привіт, це я! А ми у відповідь: Ку-ку, ми тут! Навіть якщо ви не знаєте кожного з нас в обличчя, ми точно десь зустрічалися, бо навіть паралельні перетинаються. Ми поруч, ми з кожним із вас. З вами разом ми провели цей рік у Чарівній країні книг, насправді ми разом творили наш проект щастя, бо щастя – в твоїх руках, і забагато щастя, як відомо, не буває. А книги – це щось таке як любов, яка не минає. Таки справжня доросла любов, велика магія любові, а ми почуваємося, наче отримали право на чари. Жити, творити, любити до нестями!
Моє сторіччя без книжок неможливе, це ж не епоха динозаврів. Бо за цінностями, закладеними в книгах, можна сказати, чи це людина. Ну все, нарешті припиняю чесати язиком і йду дочитувати щоденник – цього разу не нашого любого друга-нейрохірурга, а Бріджит Джонс, бо хоч і нема ще новорічної погоди і стрибаю дорогою додому з води у воду, та вже скоро ляже сніг на свіжу хвою, а життя і сніг – такі скороминущі. Скоро світ чекатиме ще однієї казки про народження. Різдво у всіх, і не лише в Джоанни, в мене також, а ще треба скласти список обіцянок самій собі на 2018 рік. І він буде довгим. Я так бачу.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно