Stary Lev Logo
На жаль, нічого не вдалось знайти за вашим запитом.
wishlist
Stary Lev Logo
На жаль, нічого не вдалось знайти за вашим запитом.

Надійка Гербіш: «Пишу серію казок про міста, що пережили непрості часи, і попри те зараз процвітають»
У Львові письменниця Надійка Гербіш зустрілася з читачами під час презентації своєї дитячої книжки «Мандрівки з Чарівним Атласом: Венеція».  Разом з поетесою, заступником головного редактора ВСЛ Катею Міхаліциною говорили про свої найзахопливіші подорожі, про дитячі спогади та методи виховання дітей. 
 
Надійка Гербіш – чудова письменниця й мама, а ще дуже світла і щира співрозмовниця. Не дивно, що книжки авторки просто-таки випромінюють тепло. А ще з виходом чи не кожної її книжки пов’язана якась неймовірна історія. «Якось до нас звернулася Богдана Матіяш. Вона розповіла, що познайомилася з дуже світлою художницею, яка працює з онкохворими дітьми і, мабуть,  для відновлення внутрішньої сили малює деталізовані, дуже атмосферні вулиці міст, - каже Катерина Міхаліцина. - Так у нашому видавництві з’явилася художниця Богдана Бондар. І якраз тоді Надійка надіслала нам рукопис «Чарівного Атласу».  Це неймовірний збіг обставин!  Попри те, що Богдана (перекладачка з італійської, до речі) жодного разу не була у Венеції, не знаю, чи хтось би зміг краще передати атмосферу цього міста і, звісно, так достовірно змалювати кабінет Надійкиного дідуся, звідки й почалася неймовірна мандрівка головних героїв книжки».
 
У новому творі Надійки не лише багато інформації про історію, культуру Венеції, традиції, а й про цінність родинних стосунків. «Коли ми з чоловіком за 9 років подружнього життя вибралися у першу спільну закордонну відпустку, я зовсім не планувала писати книжку, - поділилася письменниця. -  Хотілося просто побути зі своєю сім’єю, відпочити... Я нічого не занотовувала, насолоджувалася венеційськими прогулянками та фотографувала. Але коли повернулася додому, то раптом знайшла на полиці книжку з історії Венеції, прочитала про її окупацію і почала уявно накладати ці дві картини – місто тепер і тоді. Вирішила написати серію казок про міста, які переживали різні непрості часи, а попри те зараз процвітають»
 
 
Венеція - лише перша  книжка із серії «Мандрівок з Чарівним Атласом». Наступним, за словами письменниці, стане англійський Гринвіч. А далі, цілком можливо, - одне з польських міст. Надійка тільки-но повернулася з навчання закордоном і радо ділилася з присутніми своїми враженнями. «Все ж таки мені дуже бракувало України впродовж дев’ятьох місяців навчання у Лодзі, - зауважила авторка. - Це чудове місто, але страшенно хотілося у Збараж, де ми з Даннусею вечорами навпомацки визбирували б малину, сідали б в гамак і рахували зірки... Такі вечори є моїм еліксиром, а Збараж – містом сили». 
 
Де ж народжуються книжки Надійки і чи таємничий кабінет у книзі є описом її власного робочого простору? Про це письменниця також розповіла під час зустрічі: «Завжди мріяла про власний кабінет. Перші тексти писала у спальні, але це було не дуже зручно... Особливо, коли я перекладала великі обсяги книжок. Важливо було розмежувати ці простори: мій особистий, сімейний та робочий. На мій 25-тий День народження чоловік перемурував нашу довжелезну веранду і зробив для мене кабінет. Потім цей простір почали наповнювати подарунки моїх друзів, рідних і читачів. Наприклад, книжкова поличка – мені її привіз з-за кордону колишній шеф, на корковій дошці у мене досі висить дуже зворушливий лист від читачки із Івано-Фанківська, багато дрібничок я привозила з мандрів, деякі сувеніри мені подарувала мама, яка є місіонеркою в Африці. А ще одну книжкову полицю я перенесла з кабінету свого дідуся... Цей дідусевий кабінет я й змалювала у книжці. Щоправда, мій дідусь був не географом, як у «Мандрівках з Чарівним Атласом», а біологом».
 
 
Письменниця зауважує, що у дитинстві її улюбленим  заняттям було слухати дідусеві історії, розкладати з ним намети, ходити у походи. Власне, цінність теплих родинних стосунків, прив’язаність онуків до дідуся – наскрізна тема «Мандрівок з Чарівним Атласом». «Кожного літа дідусь розкладав мені намет просто посеред подвір’я, дозволяв брати у походи його армійський бінокль, який я зрештою в одному з них загубила. Це найсвітліші спогади мого дитинства», - зауважила письменниця.
 
 
 

Коментарі

Щоб залишити коментар, необхідно

imageimage