0(800) 501 508
 
Цілодобово
Кошик 0 грн

Новина

по:
В період з:
Надія Мориквас: «Корнелія» – книга, що почалася з любові»

У четвер, 6 серпня, у львівській Книгарні «Є» відбулася презентація роману «Корнелія», що вийшов у «Видавництві Старого Лева». Автор книги Надія Мориквас та модератор зустрічі письменниця Оксана Думанська не лише розповіли про головну героїню роману – ученицю дрогобицької гімназії Корнелію Опришко, а й показали присутнім унікальний щоденник-пам`ятник дівчини, фото Корнелії та її подруг, що датуються 30-ми роками ХХ ст.

«Надія завжди починає з правди, опирається на документ, - розповіла Оксана Думанська. -  В основі цього твору – щоденник-пам`ятник, куди дівчата-гімназистки вписували поетичні рядки, передавали ці альбоми своїм коханим... «Корнелія» – роман про покоління страчене, але нескорене. Розгорнувши цю книгу, ви побачите Дрогобич 1939 року, Львів 1942-1943 років, перейметеся духом того часу. Це дасть розуміння того, що ми вже пережили і що ще маємо пережити».

Як влучно зауважив на презентації художник-іконописець Левко Скоп, якому присвячено розділ роману, - усе починається з любові і «Корнелія» не стала винятком з правила. Високе і жертовне кохання юної Корнелії Опришко та 60-літнього поета-«молодомузівця»  Петра Карманського пронизує увесь сюжет роману. «Не знаю, чи було їхнє кохання взаємним, не впевнена навіть чи були між ними почуття, - каже Надія Мориквас. – Це моє припущення, котре виливається з того, що Петро Карманський був чутливою натурою, великим поціновувачем жіночої вроди, а Корнелія (його учениця), як розповідали мені колишні гімназисти, зачаровувала своєю красою. Відколи мені до рук потрапив старовинний альбом-пам`ятник Корнелії, і я побачила там підпис Карманського – ідея, що у них могла бути симпатія, не покидала мене. Проте у будь-якому випадку ці стосунки були приречені: по-перше, між ними було майже сорок років різниці, а по-друге, насувалася Друга Світова війна, яка не щадила нікого».

«Навряд чи можна краще схарактеризувати книгу Надії Мориквас, аніж це зробив Валерій Шевчук – «елегантна львівська проза», - зауважив Ігор Калинець. – Цей твір дуже рідний для мене. Зі шкільних літ я мав щастя читати Карманського, Пачовського, Лепкого і усіх інших «молодомузівців». Я був закоханий у їхню поезію і навіть одну зі своїх останніх збірок назвав, як у Василя Пачовського, «Ладі та Марені терновий огонь мій». Мене інтригує доля Корнелії Опришко, адже справді, знайшовши на подвір`ї НКВД понівечене тіло у її сукні ще не можна стверджувати, що то була саме Корнелія. Дівчата після допитів могли перевдягатися у незакривавлений одяг. Загадковою для мене є також доля патріотів Литвинів – чи нквдист Литвинов був їхнім третім братом? Ці загадки змушують повертатися до книги знову і знову».

Більше фото з події 

 

 

Вам може бути цікаво
Ілларіон Павлюк: Ідеальний фантастичний світ – той, в який читач здатен повірити
Ірина Славінська: «Перед кожним із нас уявне трюмо – у кожному з дзеркал ми трохи інші, це наші запасні життя»
«Схожість подій – це нормально для всього пострадянського простору, з якого ми всі вийшли», – Рімантас Кміта
Ольга Герасим`юк: «Немає минулого, майбутнього і сьогодення»
Арундаті Рой: «Завдання письменника – якомога глибше пізнати світ»
Валерія Козлова: «Не можна не боятись. Треба робити так, щоб страх не заважав»
stary_lev Стежити
дописів читачів
Коментарі
Вміст цього поля є приватним і не буде доступний широкому загалу.
Опублікувати