«На один ієрогліф пішла година. А їх близько шести тисяч»
— В Україні видають мало східної літератури. Я бізнесмен, не перекладач. Але раз ніхто того не робив, то суто для себе почав перекладати «Мистецтво війни», — каже 42-річний Сергій Лесняк. 12 років тому з дружиною та двома доньками переїхав із Києва у Шанхай. Цього місяця львівське «Видавництво Старого Лева» представило українське видання трактату древньокитайського воєначальника Сунь-дзи. Він жив у VI ст. до нашої ери. Пише про стратегію бою і завоювання. Також дає поради про життя і працю.
— Перекладав потроху в різні роки. Це для мене і вправи були, щоб ліпше розуміти Китай. Допомагали друзі. Кожен ієрогліф обсмоктував з китайцями. Дивилися через словник і сперечалися. На одного раз годину потратили. А їх близько шести тисяч. Значень дуже багато. Кожен значок має купу нашарувань. Може і 20 значень мати. Звіряли з англійською мовою, але й там перекладачі по-різному подавали. В Україні доводити до пуття текст допомагав Віктор Кабак (літературний редактор СТБ. — «ГПУ»), — розповідає Лесняк. — З нашими сходознавцями трохи сперечався. Оскільки сам не філолог, то мені легко робити так, як вважаю краще. Дозволив собі відійти від правил і передавати китайські назви українськими буквами так, як вони звучать. Хоч у нас панує тенденція користуватися затвердженою в Росії звукопередачею. Китайське слово «дзинь» український сходознавець напише «цзинь».
Щороку Лесняк буває в Україні. Основна його робота — налагоджувати українсько-китайські ділові зв'язки. Переїхавши, створив там компанію для торгівлі в Азії залізною рудою. Зараз налагоджує продаж українських ліків. У Шанхаї почав займатися боротьбою тайцзи. Посів третє місце в країні. Цьогоріч планує здобути чорний пояс із тхеквондо.
— Серед китайців поширеніший футбол і баскетбол. Традиційними боями цікавиться не багато молодих, зате ґрунтовно, — продовжує.
Дітей Дарину та Ярину китайці називають Да-ла та Я-ся. Дружина Оксана редагує вісник про життя української громади «Шанхай Борщ». Лесняк був співвідновником українського земляцтва. Взяли назву організації українців 1930-х — «Українська асоціація Шанхаю». Видають журнал «Бізнес Сходу».
Сергій Лесняк почав учити китайську ще в Україні.
— Мова не має абетки. Ієрогліфів у словниках — більш як 70 тисяч. Ніхто не знає точну кількість. Зі старих вимальовують нові. Але з вигляду ієрогліфа не зрозуміло, як його читати. Аби вимовити повністю новий для себе ієрогліф — мусиш дивитися словник або питати того, хто знає. Це мова, що треба зубрити. Подібні на вигляд ієрогліфи не обов'язково однаково звучатимуть. Може бути 50 ієрогліфів, які звучать «бан», — Сергій Лесняк нахиляється над столом і пише ієрогліф на три знаки «велосипед». — Ци-Сінь-Че. «Че» колись позначав колісницю, тепер — усе, що з колесами. Перший означає «само». Щось на подобі «сам везу». Середній — не пам'ятаю, але щось до теми. Наприклад «без мотора». По-іншому можуть називати дитячий ровер, спортивний.
З китайської літератури радить почитати прозу Мо Яня.
— Це один з останніх Нобелівських лауреатів (2012 року, за «галюциногенний реалізм, що поєднується з народними казками, історією та сучасністю». — «ГПУ»). Цікавий пласт літератури про культурну революцію. Книжки «Вовчий тотем» (автор Цзян Жун. — «ГПУ»), «Прощавай, моя наложнице» (1993 року роман письменниці Ліліан Лі екранізували. — «ГПУ»). Кіномистецтво теж. Це Китай, з яким Україні варто знайомитися.
Повертатися на батьківщину поки що не планує. Але перебування за кордоном називає робочим відрядженням.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно