"На жаль нічого не вдалось знайти за вашим запитом."
"На жаль нічого не вдалось знайти за вашим запитом."

«Мистецтво – це прекрасне тло для побудови рівних стосунків з дітьми»
П’ятого лютого в одній з київських Книгарень «Є» відбулась презентація книги Франсуази Барб-Ґалль «Як розмовляти з дітьми про мистецтво», що вийшла друком у «Видавництві Старого Лева». Спікерами заходу стали Софія Рябчук, яка переклала книгу українською, та Наталія Жеваго - засновниця «Культурного проекту»*.
 
Під час презентації Софія Рябчук розповіла, чому існує проблема сприйняття дітьми мистецтва і чому розмови про мистецтво важливі як дітям, так і їхнім батькам. 
 
«Навіщо взагалі розмовляти з дітьми про мистецтво? Якщо глибше заглянути в програму нашої середньої школи, то навіть натяку на таку розмову там не знайдеш, за винятком старших класів. У програмі 9-10 класів з’являється предмет «Художня культура». В його межах двічі на місяць уроки присвячують трохи кіно, трохи мистецтву, трохи театру. У молодших класах діти відвідують уроки малювання, які за спрямуванням ближчі до формату «Ми малюємо зиму чи літо», ніж до глибокої розмови про багатогранність образотворчого мистецтва. 
 
Як каже Франсуаза, завдання дорослих –  показати дітям, що перед ними відкриті двері у різних напрямках, а вони вже самі вирішать, піти туди чи ні. 
Секрет популярності книги не лише в тому, що вона легко написана і легко читається, а в самому підході. Фактично вона дає нам усім право на помилку, право не боятися сказати щось не те. Насправді помилка – це важлива складова навчання. Те, що ми вивчили через помилку, краще запам’ятовується. 
 
На противагу, у нашій культурі та освіті помилка засуджується. Оцей менторський підхід до освіти, де вчитель передає дитині знання у проповідницькому стилі, – чужий Франсуазі. Вона ставиться до дітей з величезною повагою. І навіть сама назва книжки «Як розмовляти з дітьми про мистецтво» це підкреслює. Не «Як навчати дитину мистецтву», не «Як розповідати дитині про мистецтво», а як розмовляти з рівним собі. Мистецтво – це прекрасне тло для побудови рівних стосунків з дітьми. 
 
Француза наголошує на емоційному контакті, тобто на тому, що ваша думка буде цікава дитині, якщо ця думка не наукова, а дуже приватна. Коли ви, наприклад, скажете, чим ця картина запам’яталася вам у дитинстві. 
Франсуаза вважає, що важлива лише сама картина. Говорити потрібно про якісь дрібниці, які на ній намальовані, шукати різні пласти, не будувати ніяких хронологій. У картині ми можемо вифантазовувати що завгодно, тим самим привідкриваючи дитині двері у мистецтво. Саме такі погляди і покладені в основу книги «Як розмовляти з дітьми про мистецтво».
 
*Культурний Проект – організація, що здійснює освітні програми у сфері візуального мистецтва.
Фото: Deineko-Kazmiruk Daryna
 

Коментарі

Щоб залишити коментар, необхідно

imageimage