"На жаль нічого не вдалось знайти за вашим запитом."
"На жаль нічого не вдалось знайти за вашим запитом."

«Мистецькі акції існують для того, щоб не було "ми" і "вони"»
2 квітня, у Міжнародний день інформування про аутизм, в арт-центрі «Дзиґа» відбулася зустріч «Бути іншим, але не чужим». Поетеса, видавчиня Мар`яна Савка, психологиня Оксана Винярська, перекладачка Наталя Іваничук та співачка Соломія Чубай говорили про присутність людей з аутизмом у літературі, музиці, культурі та нашому житті.
 
«2 квітня - це і міжнародний день дитячої книжки, і Міжнародний день інформування про аутизм, тож дуже символічно, що ми говоримо про книги і особливих людей, - зауважила Мар'яна Савка. - Адже книжки - це ідеальний спосіб проговорити складні теми, відчути душу людини, яка поряд».
 
 
У «Видавництві Старого Лева» вийшли дві книги, де головними героями є діти з аутизмом – щемкі листи батька до сина «Любий Ґабріелю» Гальфдана Фрайгова у перекладі Наталі Іваничук та дитячий детектив «Розумник» Кім Слейтер у перекладі Ганни Лелів. «Книжку Гальфдана Фрайгова я взяла до рук 2006 року, - розповіла Наталя Іваничук. - Моя студентка привезла мені її з Норвегії зі словами, що у скандинавів вона дуже популярна. Я "проковтнула" ці листи батька до сина за одну ніч, була під враженням. Але як виявилося, перекладати їх набагато складніше. Це надзвичайно емоційний текст. Я не могла перекладати більш як 3 сторінки на день. Хвилювалася й щодо прізвища автора - воно нетипово скандинавське і доволі складне навіть для них. Фрайгов, який власне і є батьком хлопчика з аутизмом, не надто активний автор, він написав 2 чи 3 книжки і видав їх у своєму видавництві. Попри це текст "Любий Ґабріелю" набув розголосу. І думаю, ця книжка мусила "вистояти" 11 років, щоби бути почутою і актуальною в Україні».
 
 
«Ми стали зрілими, емоційно підросли, якщо сидимо сьогодні тут і говоримо про людей з аутизмом, - погодилась Оксана Винярська. - І також прикметно, що розмова не відбувається в занепадницькому чи негативному ключі. Бо для мене, наприклад, Навчально-реабілітаційний центр "Джерело", який надає послуги дітям та молоді з особливими потребами і де я працюю, є місцем внутрішньої свободи. Попри весь біль, тут багато радості і багато життя».
 
 
«Я добре пам'ятаю часи, коли мами, які виховували дітей з аутизмом, стояли під Міськрадою з плакатами і казали: "Ми є! Ми "хтось", - розповіла Соломія Чубай. - Сьогодні я можу сказати, що інформаційна завіса впала, я відкриваю Facebook і моя стрічка всіяна постами про #Львівублакитному, усе меншій кількості людей треба пояснювати що це і для чого. Низький уклін усім батькам і педагогам, які є поряд з цими дітьми. Це справді щоденна титанічна праця, і це дуже складно. Проте я була і є переконана в тому, що, тільки культивуючи у собі добро і тепло, тільки зберігаючи оптимізм, ми передаємо його дітям - і вони відкриваються. Я знаю це, бо мій син Олекса - це моє найбільше натхнення і з кожним днем я люблю його все більше».
 
 
Вечір завершився на позитивній ноті - неймовірним виступом Соломії Чубай з «Колисковими для Олекси» за участі музикантів Сашка Главацького, Сергія Тучапця та гурту «Rockoko». Власне, це і є ті колискові, які Соломія співала для свого сина Олекси, особливого хлопчика з синдромом Аспергера.
 

Коментарі

Щоб залишити коментар, необхідно

imageimage