Мирослав Лаюк: «Світ не створений» – роман про творення в усіх сенсах – від творення людини до творення держави
Під час 25 Book Forum презентував свій другий роман «Світ не створений» Мирослав Лаюк. Про різноманітність сенсів та локацій, перемогу хаосу чи космосу в романі говорили разом із поетом Павлом Коробчуком.
«Ця книжка має більше трьох сюжетних ліній, – розповів Мирослав. – Одна з головних – це історія молодої художниці, в якої були дуже складні стосунки із рідною країною та родиною. В якийсь момент вона отримує шанс виїхати до Франції, де може реалізувати себе. Власне, її історія починається з того, що вона повертається в Україну, бо помирає її матір. Жінка вирішує робити мистецький проект, який повинен допомогти їй пізнати історію своєї матері та країни. Що більше вона розкопує цю історію, то стає більш моторошно. Героїня знаходить інформацію про своїх давніх родичів – історію кохання молодого лікаря з Києва та анархістки, заради якої він йде в степи за покликом. А третя сюжетна лінія переносить у середину XIX століття, в Карпатах, де з’являється неприємне світло, що є передвісником начебто кінця світу».
Про те, як писався другий роман у порівнянні із першим: «Цю книжку почав писати відразу після “Баборні”. У мене так завжди – у голові вже нова книжка, а я мушу доредаговувати попередню. Думав над нею довго, а от писав досить швидко – два місяці. Потім редагував сто разів: то ненавидів якісь фрагменти, то любов, і так далі. Пишу відразу дуже багато. У цей момент я не думаю про стиль, а дозволяю собі промовляти все, що хочеться висловити».
Про перехід між віршами та прозою, і чим це відрізняється: «Я не пишу збірки поезії, а пишу книжки поезії. Якщо у мене є якась тема, я її повністю проробляю і за нею творю книжку. Пишу спонтанно, наприклад, перед підготовкою до екзаменів. І ніколи не змушую себе писати. Але це зовсім інший вид творчості, порівняно з романом. А от із прозою доводиться багато продумувати і тримати в голові 300 сторінок. Маєш розвивати постійно усі сюжетні лінії та героїв, думати про те, що з ними має трапитися. Крім того, є ідея твору, яку потрібно подати так, щоб вона звучала в діалогах персонажів, і це було природно», – розповів Мирослав.
«Мені здалося, що головними в цій книжці є історії», – зауважив Павло Коробчук.
«У цьому романі я зачепив тему відповідальності за наше життя та тих, хто дали нам життя, чи мають вони на це право, і чи маємо ми право дорікати за те, що вони зробили, – пояснив свою ідею автор. – А також ідею творення в усіх аспектах – від творення людини до творення держави».
На питання Павла Коробчука, що має перемогти – світло чи хаос, – світ має бути не створений чи його потрібно створити, автор розповів: «Для мене життя – є пошуком виправдань життю. Це пошук почуттів, які можуть його виправдати – великої краси та любові. А ще це можливість творити. Ми створюємо те, що може пережити нас. “Головне не створити, а творити”, - це каже головна героїня роману. Не знаю, що головніше: хаос чи космос, – це все взаємопов’язані речі».
Наостанок автор зізнався, що його новий роман буде про «земне втілення людських емоцій».
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно