Мирослав Лаюк: «Поезія не має боятися слів»
6 квітня у «Щербенко Арт Центрі» у Києві відбулися перші читання нової поетичної книжки Мирослава Лаюка «Троянда». Модерувала розмову з автором художниця Дар’я Кольцова – авторка виставки «Торкаюся», у просторі якої тривала подія.
Поетичні читання супроводжували відеопроекції від художниці та танцювальна імпровізація від «Totem Dance».
«У цій книжці дуже багато любові, якщо у попередніх виданнях навіть саме слово не траплялося. А в цій поезії Мирослава Лаюка меседж стає все більш чутливим», – поділилася враженнями Дар’я Кольцова. Художниця розпитала поета про те, звідки беруться його образи, як він обирає назви книжкам і поезіям, чому в них так багато дитинства і звідки любов до структури і візуальної складової книжки.
«Три роки тому почалася історія цієї книжки. У ній є не тільки Троянда і Любов, у ній є багато слів, які вважають забороненими у поезії, – розповів про ідею книжки Мирослав Лаюк. – Сучасне мистецтво, і поезія зокрема, дуже боїться вульгарності – писати про великі почуття та бути не оригінальними. Мені це виглядає поразкою у мистецтві. Поезія не має боятися слів. Сумно, що заради оригінальності ми відмовляємося від певних слів, почуттів, образів та ідей. Проблема не в тому, що ці образи погані, а в страхові з ними працювати через заштампованість. Мені здається, що цей виклик навпаки потрібно приймати. Слова або ідеї можуть існувати лише тоді, коли ми їх наново проговорюємо».
Також автор розповів про ритми та структурованість книжки: «Я зрозумів, що є абсолютно гірською людиною. Ритми для мене дуже важливі, вони – наче підніматися угору. Для багатьох це може бути занадто кардинальним. Гірські люди дивляться на світ згори і бачать його як схему чи план. Це також мені притаманно».
Про головні теми збірки
«Перший вірш починається із великого дитячого страху, – про головні теми «Троянди» казав Мирослав. – У чотири роки я намалював страшного вільшаного короля, звідти і з’явився цей образ. Мене завжди цікавило страшне і моторошне, бо це банальна заборона. Це суперечить нашому інстинкту самозбереження. Книжка також і про Втрату – те, з чим ми рано чи пізно зустрічаємося: втрата батьків, землі, всього, що ти мав у дитинстві, бо ж у дорослому житті ніколи так не буде. І про білі плями, лакуни – те, чого не помічаєш чи що хочеш приховати, але що таки існує».
«Хоча кожен вірш може "говорити" окремо, дуже важливо читати цю книжку від першого до останнього вірша, щоб збагнути внутрішній сюжет. Зі змісту він вже зрозумілий – перший вірш про Втрату, серединний – Шлях, а останній – Піднесення. Тобто піднесення можна досягти тільки через шлях і падіння».
Про візуальне оформлення та кольори
«У цій книжці найперше не йдеться про красу, а більше про концепцію та структуру. У "Троянді" була важлива напівіронія, перехід тексту у картинку, рожеве та золоте – як щось вульгарне, але не зовсім. Найкраще мистецтво народжується тоді, коли ми йдемо тонкою межею між елітарним мистецтво та кітчем і вульгарщиною. Це найскладніше і найцікавіше. Мені одразу хотілося нею пройти. Тому я обрав Альону Соломадіну художницею книжки. Я довірився їй на 100%», - розповів Мирослав.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно