"На жаль нічого не вдалось знайти за вашим запитом."
"На жаль нічого не вдалось знайти за вашим запитом."

Книги Дена Аріелі — це унікальне поєднання серйозних наукових досліджень та легкого й невимушеного стилю оповіді про їхні результати. Ізраїльсько-американський письменник вивчає поведінкову економіку і цікавиться ірраціональністю людини. Чому більша винагорода не завжди забезпечує кращі результати? Чому власні вироби здаються нам кращими за інші, якщо об’єктивно вони такими не є? Чому довготривалі приємні емоції перестають приносити нам радість? У своїх книгах Аріелі задається цими питаннями і завдяки цікавим експериментам дає на них відповіді.

Цьогоріч Старий Лев видав уже третю книгу Дена «Добре бути ірраціональними». А нещодавно перекладачка Дзвінка Завалій та декан факультету прикладних наук УКУ Ярослав Притула зустрілися в прямому ефірі, щоб обговорити творчість Аріелі й дати глядачам відповідь на питання: Чому ж добре бути ірраціональними? Переглядайте запис розмови на Facebook-сторінці Старого Лева, а вже зараз ділимося з вами деякими особливими думками спікерів.

 

ПРО ЗНАЙОМСТВО З ТВОРЧІСТЮ АРІЕЛІ

Дзвінка Завалій: Я познайомилася з книгами Аріелі в далекому 2016 році. Найновіша книга в українському перекладі — «Добре бути ірраціональними» — була першою, яку я прочитала англійською мовою. І це загалом була одна з перших книг у жанрі нон-фікшн, які я читала.

Найбільше мені сподобалось те, наскільки просто і цікаво автор розповідає про результати своїх експериментів, і як він прикрашає їх історіями. Аріелі — дуже класний сторітелер, і це одразу привернуло увагу. Будь-яку інформацію значно легше сприймати тоді, коли вона є розбавленою історіями.

Друга особливість творів Аріелі, яка мене одразу привабила, — це така собі нормалізація певних явищ. Я завжди думала, що дивлюсь на все крізь рожеві окуляри. Завжди ішла за відчуттями, діяла ірраціонально та емоційно. А в книзі «Добре бути ірраціональними» він пише якраз про те, що ми нераціональні, і це прекрасно. Це дає нам можливість бути людяними, любити свою роботу, бути натхненними від своїх ідей. Книга  мене в певному сенсі нормалізувала, і це було великим відкриттям. Після цього я взялася читати інші його книги і стала «свідком Дена Аріелі» в Україні :)

Ярослав Притула: Я йшов до знайомства з Аріелі радше через його наукову роботу. Насправді Ден Аріелі не був першим науковцем з поведінкової економіки — тобто суміші економіки і психології, — з творчістю якого я знайомився. Я писав одну статтю про фінансові ринки і детально вивчав роботи Роберта Шиллера, який також акцентує увагу на нераціональності трейдерів. До речі, Шиллер згодом отримав Нобелівську премію, чому я дуже радий. Завдяки Роберту Шиллеру я купив свої перші книжки — праці Авраама Тверського. А згодом мене зацікавив і Ден Аріелі.

 

ПРО ЦІНУ БЕЗКОШТОВНОГО

Ярослав Притула: Дотепер пам’ятаю першу статтю Аріелі, яка мене найбільше вразила. Це було дослідження про ціну безкоштовного. Аріелі задався питанням, наскільки може змінитися людина, її поведінка і мислення, якщо вона має справу з чимось безкоштовним.

Разом із колегами науковець провів дуже класний експеримент, у якому вони показали, як у людей перемикається мислення і процес прийняття рішень, якщо вони мають можливість отримати щось безкоштовно. Їхній експеримент дав мені великий ґрунт для обдумування того, як  ведеться державна комунікація з людьми. Згадайте, наприклад, нашу звичайну комунікацію державців про безкоштовну медицину, безкоштовний газ для населення тощо. Чи є ці речі справді безкоштовними? Ні. Вони оплачуються платниками податків.

Поняття безкоштовного змінює сприйняття людьми різних речей. Порівнюючи якісне і неякісне, люди радше оберуть безкоштовне неякісне, аніж краще, але дороге.

 

ПРО КНИГУ «ДОБРЕ БУТИ ІРРАЦІОНАЛЬНИМИ»

Дзвінка Завалій: Із найновішої книги мені найбільше запам’яталася історія заснування компанії DreamWorks. Автор розповідає її в розділі про помсту. Цей розділ взагалі є дуже цікавим, тому що він обстоює думку, що помста — це не завжди щось погане. Питання лише в тому, як з тими емоціями, які супроводжують помсту, обходитися. У яке русло їх скеровувати?

Аріелі розповідає дуже прикольний кейс. У The Walt Disney Company був один працівник — Джеффрі Катценберґ, — якого згодом звільнили. Після звільнення він домігся компенсації в розмірі 280 млн доларів, а окрім цього, заснував компанію DreamWorks, яка стала конкурентом Disney.

Для мене стало відкриттям те, що перший проєкт компанії DreamWorks — мультфільм «Шрек» — навмисне висміював діснеївських героїв, а головний негативний персонаж був списаний із тодішнього керівника Майкла Ейснера.

Таким прикладом Ден Аріелі проілюстрував тезу про те, що помста може бути креативною і цікавою. Тож питання полягає в тому, куди скеровувати драйв, який виникає у формі цієї помсти.

Ярослав Притула: Мені з нової книги найбільше припав до душі розділ про емпатію, емоції та ефект відомої жертви. Тут ідеться про те, що люди більш емоційно сприймають інформацію тоді, коли є у певний спосіб персоніфікована жертва. Коли нам говорять тільки про статистику  — Аріелі наводить приклад великих жертв різанини в Руанді, — то ми не можемо собі це уявити. Тому нам значно легше сприймати такі ситуації, ніж у випадку, коли знаємо про конкретну жертву, у якої є біографія та факти з життя.

 

 

 

Коментарі

Щоб залишити коментар, необхідно

imageimage