«Мій тато став зіркою» - книжка про світло й надію від Галини Кирпи
«Події на Майдані ніколи не минуть у душі. І у моїй пам’яті вони також залишаться назавжди», - зізналась письменниця, поетеса, перекладач Галина Кирпа під час зустрічі з читачами у київській книгарні «Буква». Авторка презентувала гостям заходу свою книгу «Мій тато став зіркою», що вийшла у «Видавництві Старого Лева». Модерувала зустріч Валерія Черненко.
«Я писала цю книжку дуже довго, - говорила Галина Кирпа, - понад рік. Розпочала роботу влітку 2014 року, після тих страшних подій на Майдані. Коли ми ховали наших героїв, там, на площі, були також мами з дітками. Серед них стояла одна дівчинка, очі якої я запам’ятала назавжди… І героїня моєї книжки – така ж дівчинка. Я намагалася уявити, що ж відбувається у душі дитини, тато якої не повернувся додому, а лежить у домовині. Мабуть, тому, що я сама часто відчуваю себе дитиною, я відчула сльози тієї дівчинки».
Говорили на зустрічі про особисте у книжці, про її зв'язок з подіями та спогадами у житті автора.
«Образи, які живуть у книжці, багато у чому пов’язані з моїм життям. Там є і моя мама, і тополі, які я люблю. Коли я почала писати книжку, я поїхала до батьківського дому і знайшла у мами сумку з листами з війни, датованими 1942-1943 роками. І ці трикутні листи з фронту, всі ті терміни, що у них були – блокпости, передачі, теплі шкарпетки, - видалися мені близьким до того, чим ми зараз живемо».
У зворушливій оповіді про дівчинку, тато якої загинув на Майдані, героїня роздумує на зовсім не дитячі теми. Пані Галина розповіла також про сприйняття твору дорослими та маленькими читачами.
«Всі дорослі, мої знайомі, кажуть, що плакали, коли читали цю книжку. І я, коли писала її, також плакала, - зізналась авторка. - А діти зовсім по-іншому сприймають цю історію, тим паче, коли мама героїні каже, що її тато став зіркою. Це дорослі розуміють, що це – трагедія, а для дівчинки це є надією. Тато – зірка! Вони колись побачаться. А що, як він сяде на ту тополю і вони поговорять? Дитяча душа так це сприймає. І тут для мене було дуже важливо психологічно правильно все це передати. Передати так, щоб у це можна було повірити».
Авторка каже, що попри дуже непросту тему, що розкрита у книжці, сам твір – про світло, надію та любов.
«Хтось з письменників сказав, що це книжка про світло й надію, і це світло, мабуть, і тримає нас зараз. І якось треба вберегти дитячу душу від відчаю, розпачу, безнадії. Мені б дуже хотілося, щоб цю книжку читали. Щоб люди були чуйнішими, милосерднішими і добрішими. Може я ідеалізую, але я би хотіла жити у тому світі, де всім було б добре, затишно, де б всі любили один одного».
Під час зустрічі діти та дорослі мали змогу написати листа воїнам АТО, у чому їм допомагала волонтер Юлія Голуб, курсантка Військового інституту КНУ ім. Тараса Шевченка.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно