Stary Lev Logo
На жаль, нічого не вдалось знайти за вашим запитом.
wishlist
Stary Lev Logo
На жаль, нічого не вдалось знайти за вашим запитом.

Мар’яна Савка: «Той, хто вміє комунікувати, – керує світом»
Як розвинути власну справу від мрії до комерційно успішного бізнесу, розповіла засновниця та головна редакторка «Видавництва Старого Лева».
 
Розмовляла Анастасія Герасимова, UA Culture
 
З огляду на 18-річний досвід – з чого, на вашу думку, потрібно розпочинати роботу видавництва?
 
Потрібно починати з мрії. Якби я мала той досвід і ті знання, які є в мене зараз, я би розуміла, що починати роботу спонтанно, не маючи стратегії, дуже ризиковано. Зараз, думаю, цей ризик є ще вищим , ніж раніше, тому що на ринку багато активних і сильних гравців.
 
Український книговидавничий ринок став більш жвавим. На багатьох прикладах ми бачимо як з’являлися і зникали нові видавництва – бо не змогли впоратися із викликами, що перед ними поставали. Їм бракувало якогось ресурсу — команди, ідей чи стратегій. Не можна просто так іти і видавати книжки, необхідно у першу чергу розуміти, ким ти є. Також дуже важливо знати читача, для якого працюєш. На мій погляд останнім часом книговидавничий процес в Україні нормалізується саме тому, що зростає професійний та освітній рівень видавців. Вони розуміють, що для того, аби створювати компанію, видавати й продавати книги, потрібно насамперед зрозуміти, досягнення яких цілей відбудеться завдяки усьому цьому.
 
Якби я зараз була початківцем, то більше аналізувала б те, що відбувається на ринку — жанрові ніші, авторів, тематики, що є у пріоритеті в читачів. Останнім часом відбувається помітне жанрове переформатування книговидавничої лінійки, змінилися смаки читацької аудиторії, яка інтелектуально зростає. Відповідно, щоб зрозуміти, чим ми хочемо займатись і яку літературу видавати, треба дуже ґрунтовно підійти до аналізу аудиторії та її потреб.
 
Як ви визначаєте цільову аудиторію «Видавництва Старого Лева»?
 
Нам досі бракує статистики та аналітики, тому ми намагаємося щось досліджувати самостійно. Відмічу, що силами видавництва проводити ґрунтовні дослідження вкрай важко, необхідно залучати фахівців. Утім, чимало інформації ми отримуємо завдяки спілкуванню з читачем. Ми намагаємось зрозуміти, що йому подобається нині аби спроектувати, чого він захоче в майбутньому. Видавець має бути хорошим інтуїтом і йти на півкроку попереду, аби залишатися успішним.
 
У нагоді стає досвід роботи з іноземним ринком і розуміння світових трендів, які свого часу «докотяться» і до нас. До речі, зараз це відбувається значно швидше, усе-таки, відкрилися кордони, і це кардинально змінило обличчя книжкового світу. Раніше смаки читацької аудиторії формувало те, що «прокисало» в традиційному совковому і постсовковому вимірі. Нині люди поділяються на два типи — тих, хто читає і тих, хто не читає. Перші вимагають найкращого, і саме вони як цільова аудиторія навчили видавців створювати цікавий та якісний продукт, незрівнянно якісніший, ніж він був, скажімо, десять років тому. Також зросла чисельність українського креативного класу — людей, що створюють якісний контент, працюють із сенсами. Вони отримують визнані світові нагороди, представляють свої роботи на провідних міжнародних виставках і намагаються творити нову стилістику, новий рівень інтелектуальної та художньої якості.
 
 
Поліграфічні підприємства України також здійснили серйозний крок вперед — докупили обладнання, роблять книжки не гірші, ніж в Китаї. І як на мене, такий прогрес є завдяки саме запиту читацької аудиторії. Ми мали якось відреагувати на нього, інакше стали би непрофесійними провінційними сам-собі-видавцями.
 
Чим український видавець має перевершити свого іноземного конкурента?
 
Ми змагаємось за кращий контент та рівень ідей. Ми повинні конкурувати за масового читача і виводити на перший план якість роботи із ним, якість обслуговування, якість комунікації. Ми постійно думаємо над тим, як цю комунікацію покращити — удосконалити сервісні служби, якість доставки тощо. У книгарнях ми використовуємо емоційний маркетинг — приємні бесіди з консультантами, цікаві формати презентацій та інших заходів. Так ми зближуємося з читачем. Для нас дуже важливо доєднати його до нашої великої родини, де люди одне одного розуміють і підтримують.
 
Ми також створили онлайн платформу «Спільнота Старого Лева» (ССЛ), зареєструвавшись у якій, ти регулярно отримуєш інформацію про акції видавництва, бонуси при покупці, цікаві новини. Звісно, ми продаємо книжки, але робимо це у такий спосіб, аби читач відчув нашу лояльність до нього і був лояльним до нас.
 
Який найскладніший виклик стоїть перед видавництвом на старті? І які основні «підводні камені» супроводжують його завжди?
 
Перший виклик, з яким ми стикнули у далекому вже 2002 році – де знайти гроші щоб видати першу книгу. Ми створили її на рівні додрукарської підготовки, на ентузіазмі, заручившись допомогою друзів, які зробили дизайн, ілюстрації, верстку. Це був класний досвід! У цій книжці були фотографії страв, які я сама готувала, і в мене ж вдома вони були відфотографовані. Вперше в житті пекла паску влітку аби зняти її для книжки. І мабуть, спрацювало везіння початківців — стикнувшись із проблемою пошуку коштів, ми знайшли спонсора, здійснивши лише один телефонний дзвінок. Таке трапляється раз у житті!
 
А потім були нові виклики, але приблизно такі ж самі. Де знайти гроші на наступні книжки? Це проблема, з якою стикаються усі малі видавці, що не мають ресурсів. Оцей пошук, оббивання порогів різних інстанцій для того, щоб знайти копійчину для видання своєї книжки, є неймовірно виснажливим. А щоб знайти інвестора необхідно пройти цей тяжкий перший період — коли ти зможеш довести, що робиш свою справу класно. Показати власний якісний продукт — це частина стратегії. У майбутньому ризик можна буде перетворити на успіх.
 
 
Найперше в житті — комунікації. Той, хто вміє комунікувати, керує світом! Нині є різні інструменти і підходи — діджитал-технології, прямі контакти з аудиторією тощо. На мій погляд, якщо ми в Україні не почнемо застосовувати їх усі, то нічого не зміниться. Процеси в суспільстві зазнають краху через те, що люди існують в системі поламаної комунікації. Одні переконані, що комунікувати можна тільки так, інші, що тільки інакше, тому ми часто просто не чуємо одне одного.
 
Як щодо планування у видавничому бізнесі?
 
Системне планування у «Видавництві Старого Лева» розпочалося у 2012 році з приходом Миколи Шейка на посаду директора. Власне, ми робили усе правильно і до того, але деяких ключових ланок нам бракувало, тож з того часу ми помітно посилили відділи маркетингу й промоції. Ми мали навчитися промотувати власну продукцію, знаходити аудиторію, тримати з нею зв’язок. Наша команда кількісно росла, але у той самий час збільшувалася і лінійка виданих книг, тож нам бракувало майданчиків для промоції книжок та їхнього продажу.
 
Ми почали зі стратегії, бо планування без неї неможливе. Перша стратегія «Видавництва Старого Лева» була розрахована на п’ять років, але все заплановане ми досягли за рік-два. Тобто те, що нам здавалося недосяжною мрією, виявилося дуже навіть реальним. Пізніше, вже у 2018 році провели велику стратегічну сесію з Олександрою Баклановою, де глибоко вивчили свою аудиторію: скільки ще україномовних читачів ми можемо залучити, які з наших продуктів є цікавими для середнього класу, на який ми орієнтуємось та інше. Нині ставити цілі та працювати у книговидавництві стало складніше, ніж ті самі п’ять років тому, і не лише через те, що на ринку з’явилась конкуренція. У нашої компанії був неймовірно швидкий зріст, дослідивши певні періоди, ми зрозуміли, що тримати такий курс і надалі є просто неможливим. Але проаналізувавши велику кількість даних ми визначили як рухатися далі, як розвивати бізнес аби не почався процес стагнації. Бо насправді, коли вже все усталилося, коли робота йде, як кажуть, «по накатаній», дуже легко не помітити, що все зупинилося. Це дуже важливо, розвиватися. Тому «Видавництво Старого Лева» перебуває у стані постійного аналізу, пошуку шляху та можливостей для руху вперед.
 

Коментарі

Щоб залишити коментар, необхідно

imageimage