Stary Lev Logo
На жаль, нічого не вдалось знайти за вашим запитом.
wishlist
Stary Lev Logo
На жаль, нічого не вдалось знайти за вашим запитом.

Сьогодні в межах фестивалю Coffee, Books & Vintage #3 Мар’яна Савка презентувала свою книгу короткої прози «Люди на каві». Разом з модераторкою Оленою Гусейновою говорили про те, чи може бути легкою проза у складні часи, про структуру книги, про улюблені міста та спостережливість прози та поезії Мар’яни Савки. 

Книжка «Люди на каві» — це історії про звичайних людей, які живуть своє життя, з його драмами, болючими розривами і вічним прагненням щастя. У книзі багато чуттєвості, гумору і фіксації моменту, бо так важливо відчути мить, у якій ти живий і відчуваєш світ довкола — у повноті емоцій, звуків, смаків, кольорів. А ще книжка «Люди на каві» —  це дебют Мар’яни Савки у прозі.

Марʼяна Савка про структуру книжки:

Я думала і вагалася, чи маю я право на книгу з оповіданнями, де є оця неймовірна безтурботність життя, яка була у нас до повномасштабної війни. З іншого боку, впродовж цих півтора року теж писалися тексти. Це тексти з різних періодів і в одних є ця присутність воєнних реалій,  в інших — немає. Тому я вирішила зробити таку хронологію: спочатку дати ті тексти, які писалася тепер, щоб можна було одразу ввійти в книжку і зрозуміти що ми живемо в цих воєнних реаліях і що ця книжка сучасна. А наступний розділ містить оповідання, які писалися впродовж різних років. 

Олена Гусейнова про спостережливість за людьми і їх історіями:

Мені видається дуже важливою (і це було видно ще з часів, коли ти була відома для всіх переважно як авторка поезії) оця така дуже відкрита помітна спостережливість. Ти поетка, яку звинуватити у тому, що вона пише виключно автобіографічні вірші, було надзвичайно складно. Ти могла їх зімітувати, але це все одно була твоя увага до інших людей і інших сюжетів. І в книзі прози «Люди на каві» це стає ще опукліше. Ти начебто проходиш повз дуже-дуже багато міст, людей, історій. Це начебто ти їдеш в поїзді в цій книжці і заходиш в перший вагон, йдеш повз різних людей, заглядаєш в їх ноутбуки, бачиш, як вони туляться один до одного, — і так доходиш до кінця книжки. Спостерігати за іншими людьми і фіксувати деталі або вслуховуватися в історії — мені здається це те, що ти використовувала для того, щоб писати поезію, але у твоїй прозі для цього значно більше простору, щоби бути продемонстрованим. 

Мар’яна Савка про легку прозу у важкі часи:

Коли ти пливеш у відкритому морі, тобі потрібна принаймні одна дошка, щоб ти не втонув. Мені дуже хотілося, щоби ця книжка була саме такою дошкою. Щоб вона була тією  можливістю допливти.




Коментарі

Щоб залишити коментар, необхідно

imageimage