Мар`яна Савка: «Моя любов — це водночас і моя Ахіллесова п'ята»
Днями в «Urban Space 500» у Києві Мар’яна Савка презентувала свою нову книжку віршів «Оптика Бога» та співану поезію із тріо «Мар’яничі» (Мар’яна Савка, Юрій Романів і Сергій Гурін). Розмову-концерт про музику та поезію міста, любов та особливі досвіди модерувала Зоя Казанжи. Зібрали для вас кілька думок із зустрічі.
Мар'яна Савка:
Оптика буває дуже різною. Від нас залежить, як вона працює та що перешкоджає
нам бачити певні речі. Фільтр часом потрібен, щоб оголити деякі неочевидні речі, які самі себе формують. Ми дуже часто не докопуємося до сенсів, а збираємо лише те, що на поверхні. Формуємо судження з поверхні, а не глибини. Наша оптика — це суб'єктивне бачення речей. Будь-який процес, який ми спостерігаємо через оптику, набуває інших форм.
Сергій Осока якось сказав, що поезія — це те, що ти виловлюєш із білого шуму. І воно насправді так є. Писати вірші – це наче виловлювання отого чогось важливого із білого шуму.
Цю книжку від початку не могла повністю усвідомити. Аж поки не склала із неї певну структуру. У ній вміщені вірші ще з періоду Майдану, із 2014 року. Поезії ці були приватні, але водночас і поза приватністю – вони про спільний болючий досвід.
У мене завжди був незакритий гештальт щодо материнства. Хтось із друзів казав, що соціальне материнство — одна із моїх рис. Мені було досить багато років, коли народився мій син. Для мене цей момент став ключовим — усе водночас склалося, я стала цільною людиною. Коли він з'явився, я зрозуміла, що таке абсолютна любов. Вона також породжує страхи. Коли ти живеш сам — ти сам за себе, а тут ще з'являється відповідальність за іншу людину. Моя любов — це водночас і моя Ахіллесова п'ята. Для мене любов – це те, з чого має бути зліплена особистість. Якщо вона в ній є, вона примирює її сама зі собою. Вона дозволяє приймати людей та недосконалість цього світу. Але і водночас робить її дуже вразливо.
Зоя Казанжи:
«Оптика Бога» дуже гарно зроблена не лише текстово, а й візуально. У ній є чарівне скельце, через яке ви можете побачити зовсім іншу ілюстрацію, ніж без нього. Все, що ми бачимо, залежить від оптики, так починається ця книжка. Поезія — це змога сказати щось по-іншому. За допомогою образів та смислів побудувати якусь іншу дійсність. Для мене ця книжка є саме такою.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно