Мар’яна Савка: «Для нас Нова Європа починається із особистих змін»
5 жовтня у Музеї НаУКМА відбулася перша київська презентація збірки «Нова Європа», ініційована Центром «Нова Європа» та «Видавництвом Старого Лева». У зустрічі взяли участь автори збірки – Альона Гетьманчук, Дмитро Кулеба, Володимир Єрмоленко, а також упорядниця книжки Катерина Зарембо та головна редакторка видавництва Мар'яна Савка. Ми пропонуємо декілька тез із промов учасників презентації.
Катерина Зарембо: «На початку цього року команда Центру “Нова Європа” започаткувала ініціативу під назвою “У пошуках візії Нової Європи”. Ідея у тому, щоб знайти, яким має бути майбутнє Європи, але з боку України. Цей проект мав декілька компонентів: залучення громадськості до дискусії, розмови з молоддю в університетах, соціологічні опитування та обговорення з колегами. Ідея полягала в тому, щоб створити місточок між інтелектуалами України і громадськістю, читачами, людьми, для яких імена авторів у збірці будуть знайомими».
Альона Гетьманчук: «Ми хотіли долучитися до дискусії на тему нової візії, яка вже триває у Європі. Було б несправедливо, якби Україна не зробила свій внесок у цю дискусію. Було важливо знайти відповідь на запитання: Як Україна може використати можливість бути в контексті Європи? Що ми з собою несем у Європу? А також існує дві крайнощі щодо цієї теми. Нам здається, або що про нас ніхто не думає в Європі, суцільна зрада і немає куди іти, або навпаки – думають лише про нас, і нічого більше не існує. У всіх есеях є декілька спільних і відмінних речей. Одне зі спільних питань, які лунають у збірці: Ми сильніші, коли є романтиками із драйвом та ентузіазмом, з якими виходили на Майдан, чи коли є прагматиками? Інше питання, яке також повторюється: Який має бути наш підхід? Чи ми маємо розчинитися в Європейському Союзі, сліпо виконуючи усі стандарти та директиви, чи повинні йти за своїм порядком денним, із своїм розумінням європейськості із присмаком українськості? Ще одне питання, яке є в усіх есеях, – питання Росії».
Мар’яна Савка: «Нам дуже важливо збиратися разом, щоб проговорювати речі, важливі для України. Імена авторів стали ключовими, чому ми погодилися взяти в роботу цю книжку. Це люди, яких ми читаємо, поважаємо, з якими ми звіряємо наші внутрішні годинники, вони вміють робити висновки, і ми на них зважаємо. Такі книжки є містком між країнами та середовищем інтелектуалів і читачами. Для нас Нова Європа починається із особистих змін. Коли ми, як видавництво, почали брати участь у міжнародних виставках, на нас почали по-іншому дивитися. Коли ми почали пропонувати якість та ідеї, які імпонують Європі, ми стали рівноцінним партнером та співрозмовником. Тільки так ця Нова Європа стала для нас ближчою. Ми сподіваємося, що цей проект стане міжнародним. І що думки українських інтелектуалів будуть важливими думками європейського інтелектуального світу».
До теми. Купити книжку «Нова Європа»
В якій Європі Україна має стати своєю? На це питання відповідав один із авторів Дмитро Кулеба: «Мені пощастило опинитися у списку авторів цієї збірки. Європа дуже змінюється. Тому я так провокативно назвав свій есей “Європа померла. Хай живе Європа”. Люди асоціюють Європу насамперед із достатком. Але це не є першопричиною. Це наслідок тих процесів, які відбуваються. Для людей, які ведуть цей дискурс і які ведуть політику щодо Європи, потрібно розуміти цей момент. Ми – європейська держава, і маємо себе в ній реалізувати.
Європа – дуже різноманітна, і ми є її частиною. У Хорватії також багато людей їдуть за кордон працювати. Але вони це не сприймають із долею трагізму. Ці люди, які їдуть на заробітки, створюють європейську єдність. Дуже важливо, щоб ті, хто їде за кордон працювати, не забували про свою ідентичність, але й залишалися європейцями».
Володимир Єрмоленко: «Ми за останні двадцять років зробили величезний поступ. Європа завжди стикалася із питанням: Де проходять її східні кордони? У епоху Просвітництва воно теж поставало, і тоді відповідь була проста: там, де починається Великий Степ, проходить кордон. Питання пограниччя завжди було актуальним. Дотепер Європа втратила звичку мати зв'язок зі світом, який не визнає кордонів. Головна думка російського світу у тому, що ти ніколи не можеш сказати, де проходять кордон російської цивілізації. Немає кордонів – і ти маєш право завойовувати. Європейський світ, осілий, він визнає кордони, і йому не потрібен центр. Україна завжди поєднувала два світи – осілий та кочовий. Та що українці можуть дати Європі? Насамперед цінності безпеки. Вони про них забули і вважають, що це товар, який можна купити. Для нас безпека – це те, за що ми боремося щоденно».
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно